Сталась ця історія понад 10 років тому. Почну з того, що моє село дуже віддалене від цивілізації, тому так вийшло, що довгий час люди набирали воду з місцевого джерела. Коли я виїхав до міста і мама залишилась жити там сама, то прийняв рішення викопати криницю, аби її не доводилось самій далеко ходити. Вирішив поговорити з сусідами, адже можна було зробити одну на двох, мов економніше. І спочатку вони радо погодились, проте потім сказали, що не мають грошей і відмовилися.
Я все розумів, у всіх бувають складні ситуації, тому запропонував їм позичити, закласти за них, а вони віддаватимуть, коли матимуть змогу, проте і цю пропозицію вони не прийняли. Кінець-кінцем сказали, що набиратимуть воду з джерела, їм і так зручно.
Криницю я таки мамі відкопав і вона була щаслива, адже це дуже спрощувало її життя, а згодом планував і з неї провести додому воду, але на це поки потрібно було гроші назбирати.
Згодом я дізнався, що моєю працею почали нахабно користуватися сусіди. Спочатку вони зрідка приходили у мами просити води набрати, а потім дійшло до того, що лише у нас вони й набирали воду. Користувалися добротою моєї мами, як могли.
Коли я приїхав до мами у гості, то і сам став свідком, як вони відкривають ворота і пару разів нахабно заходять і набирають воду. Ще й доки ворітця відкриті, то якась курка втече, а вони її назад не заганяють, а потім мама змушена її шукати. Та й шуму від них було багато, мамі спокою не має, от і вирішив я піти до них з серйозною розмовою.
Запропонував їм два розвитки подій, або вони платять половину за колодязь, або більше не беруть воду. У відповідь я почув від сусідів образи про те, що я скнара і мені шкода води. Але хіба вони не розуміють, що це нелегка робота і не мало грошей, а вони нахабно цим користуються.
Можливо, я б і пробачив їм це, але ж вони не з бідних людей. На той момент придбали собі непогану машину, двоє мали роботу і могли собі це дозволити, проте не хотіли витрачати гроші на те, що могли отримати безплатно.
Ні про що ми з ними не домовилися, тому я поїхав додому з нічим. А наступного дня мені подзвонила медсестра, сказала терміново їхати додому, мамі погано стало. Вияснилось, що приходила та сусідка, набирала воду і лаяла маму та мене, що ми двоє скупі. Мама у мене добра і сприйняла це близько до серця, от і тиск підскочив.
Я зрозумів, що терпіти таке ставлення більше не маю сил, тому звернувся до дільничого з проханням поговорити з сусідами про те, щоб даремно не навідувалися до батьків. Поставив нові ворота з замком з маминого боку, тому просто так ніхто їх відкрити не міг, хоча сусіди один раз намагалися, коли ще я був вдома.
Зараз я вже провів мамі воду у будинок і з сусідами давно не конфліктуємо, проте та ситуація залишила неприємний осад.
А що ви думаєте? Чи правильно я вчинив? Чи мав дозволити сусідам користуватися маминим добром?