Цю історію розповіла мені бабуся. Сталась вона у далекому 1970 році. Тоді вона та її двоюрідна сестра закінчували медичний коледж. І саме про другу піде розповідь.
У групі Оля товаришувала з кількома дівчатами. Серед них була Галинка, дуже скромна та тиха дівчина. Так сталось, що вона була сиротою і єдиною її підтримкою була старенька бабуся, яка могла її дати лише копійки зі своєї пенсії, які залишалися. На жаль, стипендію вона теж отримувала не завжди, адже могла провалити іспити.
Після закінчення коледжу Галинку направили у село поблизу міста. Тоді вона стала єдиною володаркою. Фельдшерського пункту і її видали квартиру. Тоді ще це була прибудова до самого медпункту, що було дуже зручно. Ззаду розташовувався вхід до її будинку, а спереду до роботи.
У селі у неї було чимало залицяльників, проте лише один потрапив її до серця. Через пів року вони оголосили про весілля. Тоді вже й запис був готовий, і плаття куплене, і запрошення розіслані. Святкувати весілля планувати у будинку нареченої.
Галинка була щиро закохана у хлопця, бачила у ньому світле майбутнє. Дуже добре вона ставилась і до його батьків, приймала, як рідних.
Проте в один момент наречений злякався тієї відповідальності, яка прийде з появою дружини та сказав, що весілля не буде, мов відкладемо на якийсь час. Гостям було розіслано лист про те, що весілля скасовується.
Тієї ночі, коли мало відбутися святкування, сусіди побачили ввімкнуте світло у її будинку, проте вирішили не цікавитися, чи все добре, інколи дівчина засиджувалась за вивченням книг.
Зранку до медпункту прийшли хворі, проте там було закрито. Пішли подивитися до будинку, чи все добре, адже Галина була чудовим працівником і не дозволяла собі запізнюватися.
Двері буди відкритими. Вони спочатку постукали, а коли ніхто не відчинив, наважилися штовхнути їх вперед. Посеред кімнати стояв накритий стіл, як на весілля, для гостей. На початку стола сиділа м3ртва Галинка у своєму красивому білому платті.
Коли викликали лікаря з міста, то він повідомив, що дівчина не змогла пережити зради кожного й публічного сорому, тому наїлась таблеток й влаштувала собі прощання…