З Михайлом ми прожили у шлюбі дванадцять років. Думала, у нашій сім’ї все чудово – у нас ріс син, ми жили в достатку, чоловік любив мене та сина, приділяв нам час, ми часто їздили відпочивати. Всі подруги заздрили мені. Я сама відчувала себе надзвичайно щасливою.
Якось мій чоловік зустрів свого колишнього однокласника. Він запропонував Михайлові роботу, де була хороша зарплата та посада. Чоловік порадився зі мною та прийняв пропозицію товариша. Відтоді в нашій сім’ї зникли спокій та рівновага. Досі не можу повірити, що все могло обернутися таким чином.
Михайло часто пропадав по ночах. Він з другом ходив у кафе та сауну. Бувало, чоловік не ночував вдома. На всі мої зауваження відповідав криками. Михайло перестав приділяти час сину. Ну звісно, вдома я і дитина, з другом – п’янки, жінки, розваги. Схоже, йому набрид побут.
Одного дня мій чоловік повернувся додому. Але він був не сам, а вів за руку якусь жінку. Я подумала, що це хтось із його рідні, але помилилася. Михайло заявив, що в мене є година, щоб зібрати свої речі та забрати дитину.
Я була дуже здивована. Благала його пожаліти хоча б сина, на вулиці був вечір. Ми не мали куди йти. Моїх батьків вже давно не стало, тому окрім чоловіка та сина я нікого не мала. Але Михайлові було байдуже на нас. Він вивів сина з дитячої кімнати й випхав нас за двері. При цьому зібрав мої речі в сумку та викинув їх за двері. Син перелякався та почав плакати, але Михайло навіть не глянув у його сторону.
Так ми залишилися на вулиці. Довелось заночувати в моєї знайомої, а зранку поїхали в моє рідне село. У мене там нікого не було, окрім старенької маминої хати. Це був старий будинок, який потребував ремонту. Зі стелі капала вода, підлога прогнила, крізь стіни відчувався холод. Але я вирішила власноруч навести там порядок та почати життя з нового аркуша. Хотілося зробити будинок придатним для життя.
Неподалік від нас жила старенька бабуся. Її я пам’ятала ще з дитинства, вона завжди пригощала мене солодощами. Ми стали спілкуватися, у всьому допомагали одна одній. А невдовзі вона захворіла, тож попросила пригледіти за її господарством. Згодом сусідка сказала мені забрати всю худобу до себе. Так просто вона віддала мені корову, теля та курей.
Так я мала власне господарство. Я вирішила продавати молочні продукти. З часом задумалась відкрити свою невеличку справу. Придбала ще одну корову та почала виготовляти молочні продукти й продавати їх. Ця справа почала приносити мені хороший прибуток. А з часом мої продукти стали з’являтися на прилавках магазинів. Мені навіть вдалося найняти до себе кілька робітників.
Якось до мене зателефонувала моя свекруха. Вона не згадувала про мене з моменту, відколи її син виставив нас з дитиною за двері. Я не мала бажання підтримувати з нею зв’язок, про що їй і сказала. Схоже, свекруха сказала моєму колишньому чоловікові, що в мене все добре, тож вже за кілька днів він приїхав до мене.
Він побачив мій розкішний будинок на місці старої розваленої хати, дорогий автомобіль на подвір’ї, доглянутого сина і мене, яка вже не була тою наївною дівчиною, що й раніше. Колишній вирішив, ніби має право втручатися в нашу сім’ю.
Але він не врахував одного – перед ним стояла інша я. Жінка, котра не потребувала його уваги. Життя зробило мене сильною, впевненою в собі. Більше ніхто не посміє мною маніпулювати.
Чоловік хотів мене обійняти, але я його відштовхнула. Не хотіла його ні бачити, ні чути. Довелося покликати одного зі своїх працівників, щоб той показав колишньому на вихід. Я зачинила двері та пішла. Довго трималася, а потім розплакалася. Я все ще любила свого чоловіка та дуже хотіла, щоб у сина був тато. Але я не можу пробачити його зради. Михайло втратив свій шанс ще тоді, коли виставив нас за двері.