Я повернувся додому пізніше, аніж зазвичай. У мене була можливість заробити трохи більше, от я нею і скористався. А кому не потрібні гроші, тим більше в такий нелегкий час. Поки добрався додому, була дев’ята вечора. Я був дуже втомлений, хотів їсти та нарешті лягти в ліжко.
Дружина вже спала, і замість вечері на кухні, мене застала гора немитого посуду та безлад навколо. Я заварив собі чаю, зробив канапку…
На ранок замість “Привіт”, почув від дружини “Де твоя зарплата?”. Я відповів, що тільки недавно я приніс гроші в дім, а вона вже встигла все потратити. У відповідь жінка щось пробурмотіла собі під ніс і далі заснула.
Ми з Наталею одружені вже майже два роки. За цей час вона ніде не працювала. Називається, одружився на свою голову. Хотів мати поруч дружину-красуню, а отримав дитину. Та вона навіть яєшню не вміє посмажити.
Живемо ми у квартирі, котру їй подарували батьки, тому я особливо нічого й не говорю. Щомісяця приношу зарплату, яку Наталя витрачає за лічені хвилини. Але я не отримую за це жодної віддачі. Мною просто користуються. Якби знав, що вона виявиться такою, ніколи б не взяв Наталю за дружину.
Думав, з часом дружина сама зрозуміє, що я також хочу від неї елементарної віддачі. Не можу я так більше. Ну можна хоча б купити готову їжу та розігріти її. Я стараюся приносити гроші в дім, щоб покривати забаганки Наталі, а вона навіть не може картоплю посмажити. Тоді я зібрав свої речі та поїхав на роботу. Вже звідти перевіз їх на квартиру, котру мені дав в оренду мій колега по роботі.
Надіявся, Наталя хоч подзвонить мені. Але цього не трапилося. Значить, воно й на краще. Тепер я зможу почати життя з чистого аркуша. Перший час мені було дуже важко, я скрізь носив з собою телефон, щоб часом не пропустити дзвінок від дружини.
Наступну зарплату я витратив на оновлення свого гардероба. Потім записався в зал, змінив зачіску, відчув себе людиною. Нарешті я не чув докори про те, що мало заробляю.
Минуло два місяці. Наталя таки зателефонувала. Сказала, що дуже мене кохає, і навіть навчилася готувати вареники, тільки б я повернувся. А ще вона сама ходитиме в магазин за продуктами.
Зараз вона живе за кошт батьків. Вони ж сказали, що справжній чоловік ніколи не покине свою дружину через таку дрібницю, як невміння готувати. Однак вони готові мені пробачити.
Я слухав їх, а потім кинув слухавку. Мені абсолютно байдуже на їхню думку. Мої почуття згасли. Тим більше я вже запросив на каву свою співробітницю, яка давно мені подобається. Надіюсь, вона виявиться не такою, як моя колишня жінка.