Не можу терпіти свою свекруху. І в мене є на це причини. У декреті я вже третій рік. У нас росте дочка Іринка. Матір мого чоловіка не дає мені спокійно жити. Хоч ми живемо в різних квартирах. Але вона мало не щодня приходить до мене. Нещодавно свекруха прийшла нібито до онуки погратися. Донечка в той час саме спала на обід. Я також лягла біля неї, адже втомилася і мене дуже боліла голова. Свекруха, побачивши це, мало не здуріла. Бачили б ви вираз її обличчя. Вона кричала не своїм голосом. Як це я смію вдень валятися в ліжку. Як же робота по хаті? А потім вона сказала, що з таким способом життя я скоро перетворюся у тварину. Вона звинуватила мене в тому, що я хіба їм та сплю. От яка їй різниця, як я проводжу свій день?
– Та всі жінки в декреті відкривають власну справу, крутяться, щоб допомогти чоловікові… А ти? Лежиш посеред білого дня! Ганьба! – сказала вона.
Мій чоловік, Назар наразі єдиний годувальник у сім’ї. Свекруха сказала йому, що я також могла б заробляти гроші в дім. І дитина цьому зовсім не заважає. Вона все своє життя крутилася, заробляла, і ще й без чоловічої допомоги.
– У наш час стільки можливостей, – хоч печи, хоч прибирай, хоч продавай одяг. Хто ж лежить посеред дня?
І це все свекруха заявила при моєму чоловікові.
Не кожному вдається добре випікати чи чимось займатись.
– Он жінки використовують будь-яку можливість заробити. Тільки б підтримати чоловіка. Виготовляють іграшки, сидять з чужими дітьми, доглядають за старшими, працюють прибиральницями. А тобі нічого не підходить! Мій Назар тебе утримує, а ти що? Як ти можеш взагалі так жити? Невдячна! – далі продовжувала свекруха.
Мій чоловік працює за комп’ютером, не можу сказати, що він так сильно втомлюється за день. Він встигає пообідати, пожартувати, подивитися відео в Інтернеті. Назар заробляє дев’ять тисяч гривень. Раніше він заробляв значно більше, але через ситуацію в Україні їх зарплату скоротили.
Ми живемо на орендованій квартирі. Оплата за оренду, комунальні послуги, продукти – і в кінці місяця в нас не залишається нічого. Інколи беремо кошти з кредитної картки.
– Деякі сім’ї куди гірше живуть. У нас з тобою є дах над головою. Я щомісяця отримую зарплату, все до копійки приношу в дім, – запевняв мене Назар.
Тільки мені нічого радіти. Я шкодую кошти на нову куртку, три роки в зношеній ходжу. В салонах краси вже й забула, коли востаннє була. На нові речі нам не вистачає. А ще ж дитина. Краще їй куплю одяг. Ніколи б не подумала, що мене застане таке життя. Та найгірше інше – Назар не бачить проблем у нашій сім’ї. На мої слова має одну відповідь: “Якщо тобі щось не до вподоби, шукай роботу”. Здогадуюсь, чиї це слова.
Наша дочка дуже енергійна. За нею постійно потрібно дивитися. А чоловік та свекруха не цінують моєї праці. Все їм недогода. Коли мені працювати, якщо я навіть на себе часу не маю. Як на мене, чоловік повинен забезпечувати сім’ю так, щоб жінка та діти ні в чому не мали потреби. Взагалі Назар міг би знайти більш оплачувану роботу.
А як думаєте ви?
Чоловік має забезпечувати власну сім’ю, коли жінка доглядає за дитиною? Якщо того, що він заробляє, вистачає тільки на найнеобхідніше. Я вже не говорю про відпочинок, одяг. Звісно, в сучасному світі часто жінки бувають куди успішніші, ніж чоловіки. Але для чого тоді чоловік? На мою думку, покупку одягу не можна назвати забаганкою.
Свекруха не дає мені спокійно жити. Вона говорить, що замість нарікати на Назара, я вже давно мала знайти собі роботу. Адже він важко працює та втомлюється за день.
Як вони мені набридли обоє. Думала найняти няню – в нас немає на це коштів. Свекруха відмовляється сидіти з онукою. Що скажете? Потрібно мені шукати якусь роботу чи це справа Назара: подбати про наш добробут?