Я одружився з жінкою, в котрої є дитина від першого шлюбу. Дівчинку звати Даринка, і їй вісім років. Увесь тиждень вона живе з нами, на вихідних – з батьком. Моя дружина дуже любить свою доньку, вона виконує будь-які її забаганки. Попри це дівчинка дуже вихована та чуйна. Тішить те, що в моєї дружини з колишнім не виникають непорозуміння стосовно того, з ким повинна бути дитина. Він не робить спроб повернути Софію до себе, не налаштовує дитину проти мене. Я б хотів мати з дружиною спільну дитину. Впевнений, Софія буде хорошою матір’ю. Загалом, мені все підходило. До певного моменту…
Сталося так, що рідний тато Дарини став приходити до нас у дім, щоб побачити свою доньку. Якось я повернувся з роботи та побачив його на своїй кухні. Він вдав, що нічого не трапилося, але мені була дуже неприємна ця ситуація. Той чоловік глянув на мене, а потім попрощався з донькою і пішов. Ні тобі “Добрий день”, ні “До побачення”. Наступного разу я знову застав його у своєму домі. Він спокійно сидів з донькою та пив чай. Цього разу чоловік хоч привітався. Він сидів у нас пів години, а для мене цей час здавався вічністю. Признаюсь, мені дуже не до вподоби його присутність в моєму домі.
У нас однокімнатна квартира. Я навіть не зміг спокійно повечеряти. Він поводив себе ніби вдома. Коли він забирає дочку до себе, моя дружина завжди в той час вдома. Він приходить, забирає її та йде.
Від нього віє такою зухвалістю, що мені навіть дивитися в його сторону неохота. Я намагався поговорити з дружиною стосовно цієї ситуації. Вона вислухала мене, сказала, ніби все прекрасно розуміє, але не може нічого з цим вдіяти. Вона не може заборонити колишньому чоловікові бачити свою доньку, адже він має на неї такі ж права, як і Софія.
Нічого не маю проти. Але хіба ж не можна знайти інше місце для цих зустрічей? Якщо йому недостатньо проведеного часу з Дариною, нехай забирає її після школи та веде дівчинку в кафе чи парк. У мене немає найменшого бажання з ним спілкуватися та бачити його у своєму домі.
Говорити щось доньці – не варіант. Мені навіть здалося, що ми з Дариною останнім часом стали ближчими. Страшно уявити її реакцію, коли дівчинка дізнається, що рідному татові більше не місце в нашому домі. Як це вплине на наші стосунки?
Той чоловік, ніби навмисне, приходить все частіше й частіше. Не хочу починати скандал, тому завжди чекаю, поки він піде, і вже тоді сідаю вечеряти. Але скільки так триватиме?
Як мені знайти вихід? Може таки поговорити з ним, адже він приходить на мою територію.