– Прикро, що все сталось саме так, але це потрібно просто прийняти. Ви більше з нами не працюєте. Можете завтра підійти, аби отримати виплати за останній місяць – говорив директор, намагаючись зобразити відвертий жаль, проте було зрозуміло, що йому байдуже на колишнього підлеглого.
Миколі було боляче від такої звістки й він дуже надіявся, що в один момент директор розсміється і скаже, що все це жарт, аби покарати його. Хіба ж варто відразу звільняти, коли лише вдруге він не зміг вчасно здати звіт? Це було надто різко.
– Дякую вам за роботу, Петро Іванович, на все добре.
На вулиці була чудова погода. Яскраве сонце, теплий вітер і все це у квітні, проте нічого не могло змусити чоловіка посміхнутися. Ситуація здавалась такою темною і непроглядною, що залишалось лише втомлено зітхати. Тепер життя його нагадувало чорне світло каналізації. Від думок його відірвав чоловічий голос.
– Ей, молодик, дай пару гривеників, дуже хочеться горло промочити, дере зранечку! – Микола повернувся до безхатька й зупинив погляд на маленькому котенятку, який виглядав з-під кишені чоловіка – Дивлюсь сподобався?! То ти його купи у мене! Я його сьогодні врятував від падіння у каналізацію.
Микола подумав, що доля з нього підло жартує.
– Ну і навіщо мені ваше диво з каналізації?! – спитав саркастично Микола й дав безхатченку двадцять гривень, аби той більше не плутався за ним.
Тоді Микола повільно пішов до зупинки з думками про те, що скоро й сам жебракувати буде, якщо роботу не знайде. У ту мить він почув нявкіт кота, опустив голову й побачив «каналізаційне диво». А тоді у тебе у голові почув чіткий голос: «Не хвилюйся, мені вистачить однієї пачки вологого корму у день!».
Микола спочатку подумав, що хтось з нього жартує, проте нікого поруч не було, а котеня продовжувало нявкати, а він чув сказане: «Ти не думай, що я звичайна дворняжка. Тато у мене справжній британець, тому мама назвала мене Лордом. І взагалі всі навколо говорять, що я приношу щастя, у мене виняткова аура! А от у тебе вона справді погана, я б сказав – жахлива. Але ти не хвилюйся, я готовий все тобі почистити, якщо ти погодишся з двома простими умовами – давати мені їсти та ніколи не мати діла до моїх яєць!»
Микола намагався йти далі, мов нічого не сталось. Котеня бігло за ним й далі щось розповідало. Думки про те, щоб лягти до психіатричної лікарні не покидали його навіть тоді, коли Лорд вскочив за ним до автобуса.
Кінець-кінцем Микола взяв його на руки й вирішив, якщо він божеволіє, то хоч нового друга матиме.
– Нам з тобою потрібно заскочити до магазину по корм, з лотком можна не поспішати. У тебе ж вазони вдома є?
– Є, але у мене лише кактуси.
– А я ж думаю, чого аура у тебе така непроглядно чорна. З лотком спішити не будемо, а от фікус мусиш завтра купити!
– Ти тут такі розумні речі мені розповідаєш, а самого з каналізації ледь не витягували?
– Та у мене складна сімейна ситуація. Господарки моєї не стало, а ми з мамою і братами та сестрами залишилися. Щоб підозр не виникало, її син викинув нас у різних частинах міста.
– І що ж ти не захистив вас всіх своєю білою аурою?
– Я б може захистив, та все не так просто. Інколи збої трапляються. Але ти за це не хвилюйся. Зате тепер я можу подарувати тобі краще життя!
Квартиру кіт досліджував, як справжній слідопит, а тоді повідомив Миколі: «Ми тут не можемо залишатися. Потрібно терміново переїжджати! Тут така атмосфера, що не тільки ти тут загнешся, а й кактус твій не виживе!»
– Та я б залюбки переїхав, але ж за що? З роботи звільнили, треба думати, як вижити, а не нову квартиру шукати.
– Безробіття – це дрібниця. Ти мені розкажи, чим ти взагалі займався раніше, що зараз вмієш робити. Я все швидко вирішу.
– Я раніше займався продажем одягу. Був головним менеджером… Більше досвіду роботи й не маю.
Після цього вони вдвох сіли до ноутбука й почали гортати вакансії. І все кіт критикував, мов там режим роботи поганий, там невчасно платитимуть, там ніякої соціальної підтримки, а там колектив загризе.
– Ти ж якщо все будеш критикувати, то я точно без роботи залишуся!
– Та не переживай ти, я все нюхом чую. Скоро знайдемо потрібне. Ти головне гортай. Бо ж хіба тобі потрібен ще один керівник, який вижене в один день і ще й не все виплатить?
– А це ти звідки дізнався?
– Ні звідки, інтуїція у мене просто добра.
Прогорнулось ще близько 50 вакансій і тоді кіт нарешті сказав, що вони знайшли те, що їм потрібно й варто телефонувати вже.
Микола подивився на нього здивовано й оглянув знову вакансію, де писало, що все повідомлять при зустрічі…
– Я тобі гарантую, що на цій роботі ти будеш щасливим, але поки у тобі є сумніви, то хочу попросити, щоб з першої зарплатні ти придбав мені кігтеточку, я завжди про неї мріяв! Буду гострити кігтики й думати про те, як ще покращити твоє життя!
Микола легко пройшов співбесіду і вже через день почав працювати. Все було чудово, але головне, що на роботі він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мариною. Проте поки про це знає лише Лорд, а от сам чоловік ніяк не може наважитися запросити красиву й веселу дівчину на побачення.