Я дуже люблю і поважаю свою маму, тому коли записав її, як власницю нашої з дружиною квартири й подумати не міг, що мою Маринку це може так образити.
Я переконаний, що вчинив правильно, проте Марина вважає інакше. Вона не втомлюється повторювати, що у нашій квартирі відчуває себе частиною декору, про який інколи згадують і користуються при потребі. Але ж коли я прошу щось її зробити, то вона лише й повторює, що має свої справи, або втомилась.
Я цього не розумію. Ми ж у шлюбі, а значить у кожного є свої обов’язки, який він має виконувати, а не відмовлятися «бо втомився».
На мою думку, якщо дружина дійсно хороша, то вона повинна робити абсолютно все, що скаже чоловік. Якщо я у сім’ї заробляю гроші, то вона повинна займатися домашніми справами. Останнім часом вона почала знаходити собі дурні виправдання. У нас плитка електрична і вона каже, що не може приготувати їсти, адже вимикали світло. Я вважаю, що вона могла б вигадати щось, адже точно знаю, що моя мама гори б звернула, але не залишила тата голодним.
З дитинства я жив у чистоті, так мене виховувала мама, тому тепер мене дратує те, що дружина може залишати речі не на своїх місцях… Невже так важко, бувши вдома, прибирати?
Всі важливі рішення у своєму житті я вирішував разом з мамою, адже впевнений у тому, що вона досвічена мудра жінка, яка, головне, бажає мені всього найкращого. Хоч дружину я теж люблю, але довіряти їй так не можу, адже вона все ще чужа для мене і може хотіти, щоб я прийняв рішення, яке буде вигідне її!
Тому й на кого записати квартиру я теж вирішував з мамою. Впевнений, що вона нас ніколи не вижене й нічого поганого не зробить, а от дружина може легко покинути мене або зрадити й що мені після того ще квартиру з нею ділити? Я розумію, що дружина та її батьки теж давали гроші на квартиру, але це набагато менша сума, ніж та, яку дала мама після продажу дачі. Можна вважати, що вони заплатили за довгострокове проживання їхньої доньки тут.
Моя мама найважливіша людина у моєму житті. Я знаю, що вона все життя присвятила тому, аби зробити мене тим, ким є я, тому я буду вдячний її до кінця життя.
Гроші, які подарували нам її батьки та ми відкладали на квартиру я забрав для купівлі квартири, яку записав на маму. Дружину це дуже обурило, адже я не порадився з нею. Наприкінці сварки вона взагалі кричала про те, що квартиру купив я для мами, а не для нас. На мою думку, вона б мала радіти, адже тепер нам не прийдеться віддавати гроші за оренду й можна витратити їх на щось інше.
Головним аргументом у її словах є те, що вона у цій квартирі ніхто і я можу просто її вигнати. Я пояснюю їй, що не збираюсь її виганяти, адже ми будуємо сім’ю, плануємо дітей.
Кінець-кінцем я зрозумів, що вона хвилюється не про те, що може опинитися на вулиці, а просто хоче отримати половину маминої квартири. Моя мама давно мені казала бути уважною з Мариною, адже вона відразу помітила, що дівчина хотіла лише моїх грошей. Моя дружина заробляла дуже мало, тому й вирішила наживатися на мені.
Ще два роки ми прожили у непорозуміннях й Марина подала на розлучення. Я почав звинувачувати себе, але, на щастя, мама швидко пояснила мені, що дружина зрозуміла, що половину квартири я її не віддам, тому й пішла. От вам і вся меркантильність сучасної жінки! Добре, що у мене є мама, яка вчасно відкрила мені очі!