Іван був ще тим непосидою. Хоча він непогано вчився, завжди допомагав батькові по господарству. Хлопець навчався в п’ятому класі та просто обожнював всілякі пригоди. І що найцікавіше – вони самі його знаходили. Мало не на кожному кроці.
Був січень. На вулиці було холодно. Після уроків Іван саме повертався додому. Іти дорогою йому не дуже хотілося, адже це було довше. Тоді хлопець вирішив скоротити шлях та пішов через поле. Поблизу поля була річка. Влітку хлопці часто сюди ходили.
Кілька днів тому випав сніг та взявся мороз. Вода замерзла, тож річка покрилась тонким шаром льоду. Та хіба п’ятикласник розуміє, що лід надто крихкий?
Спочатку Іван впевнено прямував стежкою, яка вела додому. Як раптом цікавість завела хлопця на лід, який тріснув за секунду.
Хлопець провалився під лід. Він не вмів плавати, тож почав вовтузитися. Коли зрозумів, що не в змозі впоратися самостійно, став кликати на допомогу. Він кричав зі всіх сил.
Поруч саме проходив чоловік, який вигулював собаку. Він одразу кинувся на допомогу. Витягнув Івана з води та відвів його додому. Як виявилося, незнайомець, котрий врятував Івана, і сам не вмів плавати.
Як він так ризикнув власним життям, і сам не розуміє. Побачив хлопця – та без роздумів кинувся йому на допомогу.
Вчинок справжнього чоловіка.