Я маю двох дітей. Зі старшою донькою ніколи не мала таких проблем, як з меншеньким Данилом. Річ у тім, що він боїться темряви. Коли ввечері змушуєш його йти спати, то мусиш вмикати нічника, а потім я його вимикаю, адже донька через нього погано спить, то він серед ночі прокидався та починав плакати.
Ми пробували різні методи, аби позбутися його страху, проте він нікуди не зникав. І щоночі ми з чоловіком та донькою мучилися.
Донька уже на той час ходила до школи та попросила дозволу розповісти самій братику історію на ніч. Я погодилась і, на диво, цілу ніч ми спокійно спали. Я видихнула з полегшенням, доки Данило не сказав: «Мамо, татусю, а ви бачили, що до нас вночі приходив чоловік?!». Я відразу поглянула на чоловіка, а він здивовано на мене. Важко передати словами всі ті страшні думки й емоції, які у нас пронеслися перед очима, а тоді донька їх спинила й попросила розповісти й нам її історію
– Татусю, мамо, я дізналась справжню таємницю! – почала донька урочисто, поглядаючи на братика, який вже її знав й переможно посміхався! – Недавно вночі я прокинулась і побачила біля ліжка хлопчика. Він злякався й хотів сховатися, аби не тривожити мене. Але я його зупинила і він розповів мені, що такий хлопчиків, як він багато. І вони щодня стають біля дитячого ліжечка та охороняють сон дитини, а йдуть він нас лише тоді, коли сонечко прокидається. Помітити їх важко, адже вони добре ховаються!
Добра казка, яку вигадала наша донька, допомогла синові почати спокійно спати й позбутися страху. А ми з чоловіком зі сміхом розповідали один одному, як перелякалися й що страшне вже думали.
Зараз я розумію, яку велику силу має чарівна історія і що непотрібно про неї забувати. Тож батьки вчіть своїх дітей вірити у добро й жити без страху за допомогою казок!