Ще коли у дитинстві гралась з подружками у «Дочки-матері», то завжди обирала собі роль другої. І мріяла про те, як виросту і виховуватиму двох прекрасних діток. І дійсно все було, як я хотіла. Чарівний чоловік, справжнє кохання й ось у мене діти – хлопчик старший та молодша дівчинка.
Хоч чоловік дуже любить і мене, і дітей, але характер у нього суворий, тому і дітей він вирішив виховувати так. У його планах маленький хлопчик мав стати справжнім чоловіком, а дівчинка – леді. Відповідно й виховували ми й спілкувалися з ним так, ніби вони вже ними були, а не грали в ігри з добрим та злим поліціянтами.
Одного разу у нас трапилась неприємна ситуація. З дітьми часто таке трапляється. Син розізлився на сестру й жбурнув у неї машинку з криками: «Як же ти мені набридла, мала дурепа!»
Донечка, як справжня леді, вийшла з кімнати до ванної, а там вже почала плакати, я відправилась її втішити, а чоловік підійшов до сина й повідомив: «Зараз у нас з тобою буде важлива розмова!».
Що відбувалось між ними далі я знаю зі слів чоловіка.
– І що це за поведінка? Так вчиняють справжні чоловіки? – запитав чоловік, а син лише опустив голову й він продовжив – А ти помітив, як повелася твоя сестра? Вона не стала сваритися з тобою, кидатися образами й іграшками!Вона вийшла з кімнати, аби ти навіть не бачив її сліз! Ось тобі гідна поведінка!
Син кивнув, обдумуючи дії сестри.
– І що ти робитимеш зараз?
Син кивнув, мов все зрозумів й відправився з опущеною головою до дверей ванної та постукав. Йому відкрила заплакана донька.
– Я був дурнем, а не ти. Пробач мені за те, що зробив тобі боляче. Якщо хочеш, то можеш мене вдарити у відповідь.
Менша сестричка посміхнулась до братика й обійняла його, а тоді запропонувала продовжити гратися.