Про Олену її батьки говорили коротко – складна дитина. А коли вона ледь закінчила школу, то почали хвилюватися, аби вона хоч якось влаштувалась у житті, а потім їхні руки зовсім опустилися, коли донька обіймалась з унітазом п’ятий день поспіль.
Оленин батько був дуже суворий, двадцять років у військовій справі давалися в знаки, тому дівчині повідомив коротко: «У тебе є вибір. Народжуєш і живеш на вулиці, або робиш аб0рт і не потикаєшся на всякі гулянки більше ногою, але живеш вдома!».
Олена не була поганою людиною, у неї просто був такий характер – волелюбний, тому такими своїми вчинками вона демонструвала свій опір. Для себе вона вирішила, що дитину не вбиватиме, проте батькові пообіцяла інше, аби він дозволив її ще якийсь час пожити вдома.
А потім трапилась жахлива подія. Одного дня Олені подзвонили й повідомили, що її коханого, батька її дитини, не стало в автомобільній аварії. Це був її особистий жах наяву. Здавалось, що вона втратила себе. Того вечора вона довго бродила вулицями, мов намагалась зустріти його. А потім підійшла до мосту, перехилялась за поруччя й дивилась у воду. Вона шукала якусь підказку, якесь «рятівне коло». Тоді до неї під’їхала машина й увімкнула дальні фари. Машина зупинилась різко, дівчина це чула, проте навіть оком не змигнула, мов це все відбувалось десь в іншому світі.
З машини вийшов статний красивий хлопець. Він швидко взяв дівчину за руку й потягнув якомога далі від поруччя. Олена не очікувала цього, тому звалилась просто у руки Сашку. Вона відразу впізнала його. Це найкращий друг її коханого Жені, якого сьогодні не стало. Того, з яким вона мала одружитися й виховувати їхню дитину.
Проте не судилось їм здійснити мрії. Можливо, зустрінуться вони вже в іншому житті.
Сашко також відразу впізнав Оленку, хоч її красива посмішка й веселі іскри в очах кудись зникли. Він почав говорити з нею, заспокоювати їй. Йому теж було боляче від втрати друга, але він намагався підтримати їй, як лише міг.
– Сашко, ти всього не знаєш. Я вагітна від нього, а його більше не має. Тато сказав суворо – або аб0рт, або на вулиці живеш. То як мені бути далі? Навіщо мені залишатися тут?
Сашко і правда не знав цього. Друг інколи йому загадково на щось натякав, проте лише зараз він все зрозумів. Він схопив Олену посадив її у машину й заблокував двері. Дівчина була на межі, він це бачив, тому робив все, аби вона не наробила дурниць. Першим ділом він вирішив поїхати до мами Жені. Хай там як буде, але вона мусить знати, що у неї може бути онук.
З мамою Жені вони перетнулися на вході у під’їзд. Женю здивувало, що жінка у чорній хустині так пізно гуляє. Він ніколи б і не дізнався, що того вечора жінка була у кількох аптеках, щоб купити достатньо снодійного, аби зустрітися знову зі своїм сином. У неї більше нікого не було, тому й здавалось, що сенсу жити більше не має.
– Марія Вікторівна, пробачте, що ми до вас так пізно, але ця новина не стерпить до завтра. Це Оленка, дівчина нашого Жені, вона вагітна від нього.
Ці слова повністю перевернули життя двох жінок.
Марія Вікторівна й не згадувала про те, що збиралась зробити того злощасного вечора. Почувши історію дівчини та доповнення від Сашка, вона швидко забрала Оленку та онука до себе. Невдовзі дівчина народила і зараз ці двоє жінок люблять один одного, як рідні. Їх об’єднало спільне горе, а потім спільне щастя.