Вже кілька років я працюю в міській лікарні. Лікарів у нас не багато, а от пацієнтів інколи буває чимало. Не рідко я чергую в нічну зміну й одна з них запам’ятається мені на все життя. Вночі працювати в рази тяжче, ніж вдень, інколи такі випадки бувають, що й поїсти часу немає.
Не можу сказати, що робота у лікарні одноманітна, тут майже щодня щось відбувається, але один випадок я точно ніколи не забуду. Одного такого мого нічного чергування до нас привезли дівчинку років двох. В дитини була пневмонія, потрапила вона до нас у тяжкому стані, тому ми оперативно почали лікування. З малою була худенька й молода дівчина. Я спершу подумав, що це її сестра, тому й перепитав коли зможуть під’їхати їхні батьки. Як виявилося, це й була мама дівчинки.
Чомусь не виходила у мене з голови молода мама. Чимось вона мене зачепила, хотілося її з дитиною захистити від усього світу. Коли моя зміна закінчилася, я пішов до найближчого магазину, купив різних продуктів та необхідних ліків й відніс все це нічним пацієнтам. Дуже сумно й тяжко було дивитися на цю сім’ю. Дарина мені розповіла, що хлопець її покинув ще коли вона була вагітна й з того часу ніяк не допомагає, навіть не цікавиться як його дочка поживає.
Зі своїми батьками дівчина майже не спілкується, вони ведуть не зовсім здоровий спосіб життя, тому ні моральної, ні матеріальної допомогти від них й не варто чекати. Дарина намагається десь підробляти, але з маленькою дитиною це не дуже виходить. Часом залишає донечку в подруги, а сама працює, бо коштів на квартиру катастрофічно не вистачає.
Вже минуло майже три тижні з моменту, як дитина потрапила в лікарню. Дитинка здорова, потрібно їхати додому, але куди саме? Поки Дарина збирала речі, я зайшов у палату, допоміг дівчині, взяв дитину за руку й сказав їм йти за мною. Куди саме ми йдемо я не говорив.
Дорогою я запропонував дівчині зі мною одружитися. Така пропозиція її застала зненацька.
З цієї події вже минуло три роки й за весь цей час я ще ні разу не пожалів, що зробив дівчині пропозицію. З першої ж зустрічі я полюбив Дарину з донечкою, а зараз ми чекаємо на ще одну дитину. Навіть думати не хочеться, що було б, якби я тоді не був на чергуванні.