Я звикла до мінімалізму у всьому, отож коли робила ремонт, вирішила пофарбувати стіни в сірі та білі тони. Мені завжди були до вподоби ці відтінки. Як на мене, це виглядає просто та водночас вишукано. Якось до мене в гості прийшла моя тітка по лінії тата. Чесно, я не розумію тих старших людей. Вони думають, що у всьому мають рацію та знають краще, аніж ми. Зайшовши в мою квартиру, тітка аж зойкнула:
– Дитинко, та в тебе всі стіни голі!
Меблів мало…Ліжко та столик! А навіщо ти все сірим зробила? Маєш так багато часу, щоб білі меблі від бруду чистити?
– Тітко, така мода зараз. Мінімалізм у всьому. Зате просторіше, місця більше.
– Несмак, що тут ще скажеш! А штори? Ти не встигла їх придбати?
– Та ні…Для чого штори. Щоб збирали пил? Он замість них жалюзі.
– Ти про це? Ніби гараж якийсь, а не кімната.
Ми сіли на кухні пити чай. Тітка й далі продовжила водити свій здивований погляд по моїй квартирі. Їй було дуже незвично бачити звичайні сірі стіни.
Тоді вона почала радити мені перефарбувати їх у фіолетовий чи хоча б бежевий колір, адже так, на її думку, квартира виглядатиме гарнішою. Зрозумівши, що з нею марно сперечатися, я просто на все кивала головою.
Ясна річ, нічого міняти чи перефарбовувати я не збираюся. Але тітку в гості я точно більше не покличу. Під кінець вона сказала, що в неї в гаражі лежать шпалери, які вона після приїзду додому одразу відправить мені. От тільки куди мені їх клеїти? Відмовляти тітці незручно, ще образиться, але клеїти їх я не збираюся.