Недавно я їхала на роботу автобусом. Вільних місць не було. Раптом на одній із зупинок зайшла літня жінка. Вона провела поглядом по автобусі, шукаючи вільного місця. Потім вона помітила на сидінні спереду хлопця. Жінка підійшла до нього та попросила поступитися їй місцем. Хлопець виглядав дуже втомленим, схоже він повертався з роботи. Тож жінка не стала його турбувати. Згодом в автобус увійшла ще одна жінка. На вигляд їй було до шістдесяти років. Вона не мала з собою жодних сумок.
Помітивши того хлопця, вона накинулася на нього з криками, щоб той поступився.
Інші пасажири зразу ж звернули на неї увагу. Не встиг хлопець обізватись, як вона почала його ображати. “От нахаба, розсівся тут! Ну й мужики пішли“. Спочатку він підвівся й хотів дати їй місце, та почувши образи у свою сторону, сів назад. Всі присутні дивилися на нього. Хтось з подивом, хтось зі співчуттям. Жінка немов здуріла. Вона кричала, звинувачувала всіх чоловіків у невихованості. Хлопець витяг навушники, одягнув їх та заплющив очі.
Пізніше він вийшов на зупинці. Ніхто не підтримав тієї жінки. Всі дивилися на неї з осудом. Схоже, ніхто не хотів мати з нею справу. Я теж важко працюю, і чудово розумію хлопця. Такі люди, як ця жінка, хіба псують життя іншим. Неозброєним оком було видно, що хлопець або погано себе почував, або був втомлений. Не переношу конфліктних людей. Так і хотілося поставити ту жінку на місце. Просто не хотіла псувати собі настрій.