– Мамо, ти геть з глузду з’їхала! Зв’язалась з 32-річним чоловіком!

– Мамо, та він тобі в сини годиться! – говорила донька Людмилі.
Про те, що її 41-річна мама зустрічається з 32-річним чоловіком, їй сказала її подруга Оксана. Виявляється, Дмитро – сусід її подруги. От вона й побачила, як він разом з Людмилою Василівною заходить в під’їзд. Вона навіть встигла це сфотографувати.
– Мамо, послухай мене, будь ласка, – далі повторювала донька.
– Ну що послухай, доню. Я все життя присвятила твоєму вихованню. А тепер хочу пожити для себе, – Людмила Василівна так усміхнулась, що Христина одразу зрозуміла – все надто серйозно.
– Оксано, як мені бути? А якщо мама хату та квартиру перепише на нього? – радилась з подругою Христина.
І хоч вона любить та поважає свою матір, але це вже занадто. Звісно, її мама доглянута та красива жінка. Та невже це привід шукати собі молодшого за себе чоловіка?
– Як бути, як бути! Спокусити його треба! От що? – радила Оксана.
– Але хто це зробить?
– Ну це не до мене. Дмитро мій сусід, точно мене знає, – говорила подруга, прокручуючи в голові план зваблення Дмитра.
Він рік тому купив квартиру у під’їзді Оксани. Чоловік завжди мило зі всіма вітався, стильно вдягався. Оксана ще тоді звернула на нього увагу та уявляла їх разом. Але як вона не намагалася, Дмитрові, схоже, було байдуже на неї. А тут нещодавно вона помітила тітку Людмилу, яка, не соромлячись, посеред білого дня ішла з Дмитром за руку.
– Ну куди ж їй такий молодий! – думала про себе Оксана.
– Вся надія тільки на тебе! Ти готова? – запитала подруга в Христини.
– Навіть не знаю, – якось задумано відповіла та.
– Не знаєш! Ну чекай, поки він одружиться з твоєю мамою та присвоїть все майно! – далі не вгавала Оксана.
– Значить план дій такий: зранку ти пишеш Дмитрові повідомлення з телефону своєї мами. Запрошуєш його у гості. Після цього стираєш повідомлення. Мені дай запасні ключі від вашої квартири. Як тільки Дмитро опиниться у твоїх обіймах, я зроблю фото. І все. Думаю, після цього твоїй мамі нарешті відкриються очі, – захоплено говорила Оксана.
Настав вечір. У двері Людмили Василівни задзвонили. Христина відчинила та побачила перед собою Дмитра. Вона була одягнена у кофту та штани, подруга радила одягти щось привабливіше, але Христина не наважилася.
– Проходь, мама зараз прийде, – відповіла Христина, а сама зрозуміла, що в неї година.
– Це навіть добре, що я застав тебе…
У Христини все застигло всередині. Ось його справжнє обличчя.
– Поки Людмили нема, я хочу тобі в дечому зізнатись, – далі продовжував Дмитро.
Христина тим часом вже почала розстібати ґудзики на своїй кофті.
– Я люблю твою маму. Нам добре разом. А ти не маленька, обов’язково знайдеш своє щастя. Я хочу для Людмили лише найкращого. У мене квартира, власний бізнес. Якщо хочеш, можу й тобі допомогти. Тільки дозволь своїй мамі бути щасливою.
Христина тут же защепила ґудзики.
– Я поговорю з нею, – відповіла вона.
І Дмитро обійняв Христину.
– Я ж казала, що Людмилі Василівні буде на що подивитись, – хвалилася Оксана зробленими фото.
– Не треба, подруго. Він дійсно любить маму. І я хочу, щоб вона була щасливою, – Христина взяла телефон та видалила фото.
Через пів року вона приїхала на розпис своєї мами та Дмитра. А ще через рік Людмила Василівна та Дмитро вели Христину до РАЦСу.