– Андрію, ходи їсти.
Андрій неохоче пішов на кухню. А куди спішити, якщо вечеря не віщує нічого доброго.
Відколи його жінка стала вегетаріанкою, вдома навіть не пахло чимось смачним.
А як би він зараз посмакував котлетою чи м’ясними пиріжками, ну чи хоча б канапкою з ковбасою.
Та на вечерю на нього чекало щось не дуже апетитне на вигляд.
– Це що?
Андрій присунув тарілку до себе. Це була якась незрозуміла страва з буряка.
– Любий, це нова страва. Запечений буряк та батат. Це смачно, а головне – корисно для здоров’я.
– Краще б то було запечене м’ясо. З ним я погоджусь навіть на батат, – подумав Андрій. Але він боявся сказати це вголос. Чоловік наперед знав, що з цього буде. Чергова промова дружини про шкоду м’яса та користь овочів. Або ж ще гірше – Софія образиться та дорікатиме, що вона увесь день думала, чим би його здивувати, а Андрій не цінує її старання.
Чоловік зітхнув, а потім зачепив виделкою страву, приготовану жінкою. Софія ж захоплено поглядала на Андрія, очікуючи подяки та похвали. Натомість він взяв трохи незрозумілої страви з буряка, а потім відклав її назад:
– Я так не довго протягну.
– Та що ти таке говориш?
Андрій відсунув тарілку, встав з-за столу та пішов у кімнату. Софія, яка залишилася на кухні, важко видихнула. Вона чекала похвали за приготовану страву. Та Андрій не зважав, він хотів якомога швидше заснути. Його шлунок бурчав та просив їсти.
Андрій вже уявляв, як завтра зранку забіжить в буфет та з’їсть декілька смачних м’ясних пиріжків. Зранку в контейнері на обід на нього чекала вчорашня страва. Він відсунув його та вийшов з квартири. В під’їзді пахло канапками з ковбасою. Наближався Новий рік. Його дружина завжди накривала багатий стіл. А цьогоріч? Один буряк, шпинат, авокадо?
У кафе Андрієві вдалося смачно поїсти. Та він їв так, ніби зараз от-от з’явиться його дружина.
– Тьху, напасть!
Повернувшись додому, Андрій приготувався до чергового вегетаріанського витвору своєї дружини.
Раптом у двері хтось подзвонив. Андрій відчинив та побачив перед собою сестру Софії. В її руках були величезні сумки. Це навіть його потішило.
– Приймай родину в гості! А Софія де?
З кухні вийшла Софія та обійняла сестру. Віка зняла куртку та пройшла на кухню. Вона почала викладати на стіл передачу з села. Огірки, сало, копчене м’ясо.
Андрій дивився на це все з широко відкритими очима.
– Накривай на стіл, сестро, – сказала Віка.
Але голос дружини все зіпсував.
– Віко, ми не їмо м’яса…
– Що означає не їмо? Все життя їли, а що тепер?
– Ми з Андрієм почали правильно харчуватись.
Віка бачила сумний погляд Андрія, який так і не міг відірвати своїх очей від сала.
– Ну добре, ти то може й не їси, а от чоловіка погодуй по-людськи.
Софія неохоче почала накривати на стіл.
– Їж, зятю, їж. Ти на неї не дивись. Теж мені пані! – далі не вгавала Віка.
Андрій не міг відмовити собі в такій розкоші. Віка взяла шматок сала, а Софія тим часом пила чай.
Вперше за стільки часу Андрій заснув ситий.
Вночі він прокинувся в туалет. Вийшовши зі спальні, чоловік почув розмову дружини з сестрою.
– Ти що, Софіє, хочеш, щоб Андрій втік від тебе? Припини годувати його травою.
– Ні, я хочу, щоб він правильно харчувався.
– Він же голодний в тебе! Дограєшся ти! Знайде собі жінку, яка готуватиме йому котлети та варитиме борщі. А ти будеш сама своє авокадо їсти.
– Ох Віка, діло говорить! – подумав Андрій та пішов спати.
І хоч він й не думав покидати свою дружину чи шукати їй заміну, але слова Віки його розвеселили. Може хоч вона напоумить дружину.
Наступного дня Андрій прокинувся від запаху, якого вже давно не було в їх квартирі. Хоч він і був вихідний, але не міг лежати в ліжку. Андрій прийшов на кухню, де на нього чекало повно смакоти.
– Андрію, сніданок готовий, – сказала дружина.
– Їж, зятю, та відвезеш мене до автобуса.
Віка скоса глянула на Андрія, а той посміхнувся. Софія тим часом стояла біля плити та готувала борщ. Андрій підійшов до дружини та поцілував її в щоку. Софія посміхнулася:
– Сідай за стіл, а то на вокзал запізнитесь.