Недавно мені виповнилося 37 років. Ми з чоловіком виховуємо двох дітей. Старший син саме закінчує навчання, а донька навчається у сьомому класі. Ми обоє працюємо та живемо у власній квартирі. І все в нас було чудово, допоки свекруха не пішла на пенсію. Тепер вона переконана, що син повинен повністю її забезпечувати. Людмила Василівна вимагає, щоб Віталій давав їй щомісяця 8000 гривень.
– Не розумію, навіщо твоїй мамі такі гроші. У неї непогана пенсія, а ми повинні давати їй гроші. За що ми утримуватимемо свою сім’ю? Нехай там купити мамі продукти чи допомогти чимось, але ж не давати їй такі космічні суми.
Свекрусі зараз 65 років. Вона полюбляє увесь день сидіти перед телевізором та дивитись новини чи пліткувати з подругами. А більше вона нічого не хоче робити.
Як тільки ми з Віталієм одружилися, то перший рік жили з Людмилою Василівною. Це, мабуть, був найгірший період мого життя. Вона хотіла знати все, що відбувалося між мною та Віталієм, намагалася все контролювати. Ми довго не витримали, і в один момент вирішили орендувати квартиру. Приблизно три роки ми з нею не спілкувалися.
Потім ми таки помирилися, але стосунки між нами все одно не були такими теплими. Зараз ми намагаємося робити заощадження на навчання дітей. Хочу, щоб вони мали якісну освіту. Буквально два роки тому ми виплатили кредит за квартиру. У нас ще є дача, на якій ми з чоловіком також надумали зробити ремонт. Нам неабияк потрібні кошти.
Наше спілкування зі свекрухою обмежується вітанням одне одного зі святами. Її не дуже то й цікавить життя онуків. Тож я була вкрай обурена, коли дізналася, що від нас вимагає Людмила Василівна. Я одразу ж нагадала Віталію про своїх батьків. Хоч вони небагаті та живуть в селі, але мама з татом жодного разу навіть не сміли просити в нас допомоги. Вони чудово розуміють, що в нас і так чимало витрат та турбот. Я, звісно, не маю нічого проти, щоб допомагати свекрусі, але ж у всьому є межа.
Людмила Василівна ще та егоїстка. Думає лише про власні інтереси. Та й Віталію в дитинстві вона не приділяла особливої уваги. Для неї куди важливіше було облаштовувати особисте життя.
– Знаєш, любий, якщо ти хочеш допомагати своїй мамі та віддавати їй таку велику суму з наших доходів, то будь добрий, знайди собі ще одну роботу. Наші діти не повинні страждати через твою маму. Хіба ж ми працюємо задля її блага? Тож добре все обдумай, перш ніж погоджуватись. Не вдається заспокоїти свою маму, шукай підробіток. А кошти, котрі ми відкладаємо на навчання наших дітей, не чіпай.
Як гадаєте, яке рішення прийме чоловік?