– Я тобі цього не пробачу! Навіть не надійся! – чувся крик у слід дівчини.
Прокинулась пара уже з поганим настроєм. Анна нервово бурмотіла про те, що у них не вистачає на все грошей, а Олексій лише знервовано видихав, збираючись на роботу.
– Ти повинен більше для нас старатися! – почала з самого ранку Анна, коли чоловік ледь відкрив очі – Ти зовсім мене не цінуєш, як і себе! Якби цінував, то давно почав би шукати кращу роботу з більшим заробітком – монолог її був довгий, проте чоловік мовчав, тоді вона незадоволеним голосом скрикнула – Ти мене слухаєш взагалі?!
– Слухаю – втомлено відповів чоловік.
– І що ж я тобі сказала?
– Що я тебе не ціную, бо мало заробляю.
– Господи, і це всі твої висновки?
– Ну ще тобі не подобається моя робота в офісі.
– Господи, що ж ти ще вигадаєш?
– По-моєму, ти з цим завданням набагато краще за мене справляєшся.
– Ох, звісно, я ж така погана дружина, що постійно вигадую проблеми на пустому місці! А ти бідний, постійно страждаєш від цього.
– Годі тобі, а то ми вже, як ті собака з котом!
– То ти вирішив все це у жарт перевести?
– Та ні…
– Все, я втомилась від цього! Ти дограєшся – і я подам я на розлучення!
– Ну, це вже не така погана ідея!
– То тобі подобається?! Дивись, щоб потім не пошкодував про свої слова.
– Домовилися!
Після цього кожен з них відправився на роботу. Вони часто сваряться, можна сказати, що це їхня ранкова традиція, ввечері вони вже говорять, як друзі, а вночі, як палкі закохані. А зранку історія продовжується. Проте цього разу все склалось інакше, адже вони планували в один бік і їхали разом у машині, тому й там сварка продовжилась.
– Ну от скажи мені, ти говориш за дітей, але як мені від тебе народжувати? – крикнула жінка, знаючи, що це болюче місце Олексія.
– То ти хочеш нарешті дитину?
– Хочу дитину, але зараз впевнена, що не можу від тебе народжувати, прийдеться все обірвати.
Олексій зупинив машину на обочині, його очі по-особливому засяяли.
– Ти вагітна?! – у відповідь на запитання чоловіка Анна лише поглянула у вікно, мов мовчання і було підтвердженням його слів – Якщо ти хоч щось зробиш з нашим малюком…
– То що? Це моє тіло! Робитиму, що хотітиму!
– Я тобі сказав своє слово.
– Ох, і як же я раніше без нього жила? Шкода ж лише, що сказав ти його надто пізно!
– Тобто «пізно?»
– А ти що сам здогадатися не можеш?
– Ну ти й ст3рва! Я тобі ніколи не пробачу! – вже кричав навздогін Олексій, коли жінка вилітала з машини. Він не міг себе спинити, його застеляв гнів, він повинен був наздогнати її й зрозуміти, чи це правда.
За гнівом він і не помітив червоного світлофора. Анна вже була далеко, а ось незнайома машина надто близько. Зіткнення. Більше Олексія нічого не турбувало.
Тим часом Анна впевнено крокувала до роботи вкотре обдумуючи розмову з чоловіком і підтримуючи саму себе: «Невже він справді надіявся, що я просто так народжу йому дитину? Він зовсім забув, що я його жінка, мені потрібна увага, турбота, любов, квіти подарунки, а не оці постійні скандали й пристрасть! Все! На цьому кінець! Не потрібен мені такий чоловік! Цього ж вечора повідомлю йому про розлучення!»
До обіду жінка була вже не такою злою й переглянула свою думку про розлучення. Таки їм варто спробувати ще раз, якщо Олексій сьогодні нормально себе поведе.
Доки вона працювала, то Олексій постійно її телефонував, вона не хотіла з ним розмовляти, адже знала, що все, що він жадає – знати правду про дитину.
Трішки пізніше її викликав до себе керівник й попросив підійти до нього телефонували. Незнайомий чоловічий голос повідомив, що її Олексія сьогодні не стало. Більше Анна стояти на ногах не змогла.
Наступні дні пройшли у тумані, не могла оговтатися. Лише щоночі вона міцно обіймала його подушку й плакала з думками, що його останніми словами були: «Я тобі ніколи не пробачу!»,