До притулку для тварин Каспера привезли дуже кволим, брудним та наляканим. Якісь люди поверталися на автівці додому й кіт вибіг посеред дороги, на щастя все обійшлося. Саме вони й привезли котика сюди. Було зрозуміло, що він не вуличний, адже мав красивого ошийника. Мабуть, відбився від дому й не міг знайти дороги назад.
Працівники місцевого притулку зразу ж прийняли тваринку. Зробили щеплення, відмили й смачно нагодували згубу. Попри це кіт не пожвавішав, дивився на усіх наляканими очима й тулився у дальній куток своєї клітки, на руки зовсім не хотів йти, перший час і їсти відмовлявся. Працівники як не намагалися подружитися з твариною, але все марно, ні до кого на руки Каспер йти не хотів.
Бідолашний прожив у притулку для тварин пів року. За цей час його так ніхто собі й не забрав. Всі хотіли собі маленьке котеня або цуценя, на дорослих рідко звертали увагу. Тим більше на таких наляканих. Працівники дуже хотіли знайти Касперу нових господарів, а може й старі знайшлися б, адже тваринка потребувала ласки. Почали публікувати статі про згубу на різних сайтах, навіть клеїли оголошення на вулиці. Зробити нормальне фото було ще тим випробуванням.
Приблизно через тиждень після публікації в притулок зателефонував чоловік. Сказав, що кіт на фото дуже схожий на його улюбленця, який загубився десь пів року тому й усі спроби його знайти були марними. Він сказав, що навідається до нас завтра, можливо це й справді його зникла тваринка.
Чоловік прийшов наступного дня з самого ранку. Ми завели його у відділ із безхатніми котами. Спочатку Каспер боявся й виглянути зі своєї схованки, а потім став обережно принюхуватись до чоловіка. Коли той заговорив, кіт почав крутитися біля нього й лізти на руки. Працівників так розчулила й ощасливила ця подія. Всі були дуже раді тому, що кіт нарешті вдома зі своїми справжніми господарями. Таким щасливим працівники Каспера не бачили ніколи.