Єлизавета знову завагітніла, і знову двійнею. На дев’ятому терміні лікар поклав її в лікарню, оскільки вона погано себе почувала і він боявся передчасних пологів.
Вона домовилася з лікарем, що її чоловік буде присутній на пологах, тому, як тільки почалися перейми , вона одразу ж зателефонувала своємуу чоловікові Олександру, щоб він приїхав до пологового будинку.
Вона народжувала вже вдруге, тому знала, що робити, і пологи пройшли швидко. Чоловік весь час був поруч, тримав її за руку.
О другій годині ночі вона народила дівчинку, а через кілька хвилин – ще одну. Його дружина народила двійню, двох дівчаток, вдруге поспіль. Його переповнювало радість, він не міг повірити у своє щастя.
“Я не можу в це повірити! Дві прекрасні дівчинки! У нас нарешті донечки!” – вигукнув Олександр зі сльозами щастя на очах.
Єлизавета посміхнулася і міцно пригорнула до себе доньок. Вона знала, як сильно Олександр хотів відчути себе батьком дівчаток , і була в захваті від того, що їхнє бажання здійснилося.
Протягом наступних кількох днів до сім’ї потік відвідувачів, які приносили подарунки для новонароджених дівчаток. Будинок наповнився рожевими сукнями, ляльками та стрічками. Олександр сяяв від гордості , коли показував своїх прекрасних доньок друзям і родичам.
Коли дні перетворилися на тижні, Єлизавета та Олександр з двома синами та двома доньками влилися в новий ритм життя. Хлопчики були в захваті від появи сестричок і охоче допомагали піклуватися про них.
Одного сонячного дня вся родина зібралася у дворі. Єлизавета несла на руках двійнят, хлопчики тримали повітряні кульки, а Олександр тримав букет троянд для дружини. Вони дивилися один на одного, їхні очі були сповнені любові та вдячності.
“Наша сім’я повна, – прошепотів Олександр, цілуючи Єлизавету в щоку. “Я не можу просити нічого більшого”.
Єлизавета посміхнулася і подивилася на їхніх дітей. Було видно, що вони справді щаслива і єдина сім’я, сповнена любові та благословенна радістю батьківства.