На нашому шляху до зачаття дитини ми з дружиною зіткнулися з незліченними перешкодами та незрозумілими причинами нашої нездатності мати дитину. Попри незрозумілі прогнози лікарів, ми не втрачали надії. Нарешті, у віці 36 років моя дружина завагітніла довгоочікуваною вагітністю, що принесло нам безмежну радість. Однак через ризики, пов’язані з її віком, на восьмому місяці вагітності її перевели до пологового будинку, де вона залишилася б до самих пологів.
Під час перебування в лікарні моя дружина лежала в одній палаті з молодою дівчиною, якій було лише 17 років. Лікарі виявили, що у неї була небажана вагітність, і ми можемо собі уявити, які труднощі їй довелося пережити. Її молодість у поєднанні зі складністю пологів виявилися непереборними викликами. На жаль, вона не вижила, пожертвувавши власним життям, щоб привести на світ свого сина. Вага цієї трагедії важким тягарем лягла на наші серця, особливо коли моя дружина зі сльозами на очах розповідала цю несамовиту історію.
Рухомим співчуттям і співпереживанням, моя дружина взяла на себе, разом з нашою новонародженою донькою, піклування про хлопчика–сироту під час перебування в пологовому будинку. Переповнені безмірним смутком його становища, ми провели цілий день у роздумах про нашу відповідальність перед цією дитиною. Нам обом було ясно, що ми повинні діяти, запропонувати йому люблячий дім і шанс на світле майбутнє. Рішення далося нам нелегко, оскільки ми повністю усвідомлювали виклики та складнощі, пов’язані з процесом усиновлення. Однак наша рішучість взяла гору, і незабаром ми успішно завершили усиновлення, офіційно прийнявши хлопчика в нашу сім’ю.
З появою нашого новоспеченого сина наша сім’я зросла до двох дітей. І хоча він не є нашою біологічною дитиною, глибина нашої любові до нього безмежна, така ж, як і до рідної доньки. Ми плекаємо його як власну дитину і прагнемо забезпечити його всією любов’ю, турботою та підтримкою, на яку він заслуговує. Трагічна втрата його матері слугує постійним нагадуванням про крихкість життя і підживлює нашу рішучість забезпечити йому дбайливе та стабільне середовище.
Прийнявши його як частину нашої сім’ї, ми зрозуміли, що зв’язок любові виходить за межі біології. Наші серця переповнені вдячністю за можливість дати цьому хлопчикові другий шанс на щастя, знаючи, що наша сім’я назавжди збагатилася його присутністю.