У мене є моя найкраща подруга, з якою ми дружимо ціле життя. З самого садочка ми досі разом. В школі ми теж були нерозлучні, завжди сиділи за одною партою. В нашому житті було навіть таке, що ми із нею закохались в одного й того самого хлопця. Згодом вступили в один університет, лише коли повиходили заміж, то вже стали менше спілкуватись і наші дороги розійшлись. Бачились рідко, лише коли відвідували своїм батьків, бо вони живуть по сусідству. Тоді ми розмовляти могли аж до ранку, та й на свята ми завжди пам’ятали про один одного.
Минуло близько уже дванадцяти років, як ми говорили й бачились останній раз. Одного разу гуляючи по вулиці, вирішила зайти у затишне кафе випити капучино, п’ю його і думаю про своє, дивлячись у вікно. Як тут, підійшла до мене мила жіночка й обіймає мене, сміється до мене, щось там говорить. А я второпати не можу, хто це й що їй від мене треба. Коли впізнала свою подругу, то мало не зомліла. Яка ж вона стала красунечка, така доглянута, і зачіска, і фігура, така, наче з журналу. Сіли разом, почали теревенити як десять років потому, і почала подруга розповідати історію…
Коли ми говорили останній раз, то вона вже тоді розповідала, що в неї щось в особистому житті не лагодиться. А насправді все почалось у них з того, як тільки почали жити як подружжя. Спершу, коли вона була вагітна, то чоловік дуже був турботливий, у всьому їй догоджав, їсти готував, коротко кажучи, пилинки здував. Так все продовжувалось допоки не народився їхній син. Маля плаче весь час, недоспані ночі, почало чоловіка все дратувати, через це й сварки у сім’ї. А подруга, аби зробити чоловікові краще, аби він міг виспатись, йшла спати із сином в іншу кімнату, тут і звалились усі клопоти на неї. Адже вона вдома, а чоловік на роботу ходить, йому треба більше відпочивати. Лише інколи могла його попросити щось допомогти, але він завжди казав одне,
- Я стомлююсь на роботі, я хочу відпочити.
Життя у неї не мінялось й тоді, коли навіть син пішов у садок, а вона вийшла на роботу. Попри це все одно лише вона займалась усіма клопотами в домі: прибрати в домі, наготувати їсти, принести тяжкі пакети продуктів, а коли вже син відправився в школу, то помогти із домашніми завданнями навіть не допомагали сварки. Вона йому казала, що так само працює як і він, тож і стомлюється не менше, але йому було байдуже. Все, на що здатен був чоловік, це піти в суботу із нами у парк поїсти морозива, на цьому увага чоловіка до сина закінчувалась.
Так в житті склалось, що захворіла мама подруги, їй треба бути серйозна допомога і нагляд. І, як не дивно, подруга сама ж ходила ще зранку й вечір до мами. Навіть тоді чоловік не проявив бажання їй у допомозі. Продовжував жити так, ніби його в житті нічого не хвилює. Минув рік, а мама не одужувала, а подруга лише все більше почувала себе виснаженою. Так вона все частіше перед сном горіла думкою про те, щоб піти від чоловіка. Робота в неї пристойна, забезпечує в більшості вона себе сама. Можливо, здається, що причин йти від чоловіка немає, адже він не п’є, вони не сваряться. Вирішила подруга розповісти на роботі про те, що чоловік відмовляється їй допомагати у всьому, так замість слів підтримки, на неї вилили лише багато бруду, мовляв, навіть п’янить терплять, а твій чоловік нормальний, можеш потерпіти. А все, що подрузі хотілось, це тільки щоб увагу приділяв своїй сім’ї, брав участь у вихованні сина, їй хотілось відчути себе коханою дружиною.
Подруга нікого не слухала і зробила все ж так, як велить її серце – розлучилась із чоловіком. Після того як пішла від чоловіка, то почала жити у мами, і відчула неабияке полегшення всередині себе, нікуди бігати не треба, мама під боком. За чоловіком плакати не хотілось, наплакалась, мабуть, коли із ним жила. А її мама переживала більше ніж вона сама, казала, що це через неї вона розвелась із чоловіком, але подруга її заспокоїла, що вони давно вже не кохають один одного. Через декілька місяців подругу підвищили у посаді з досить високим окладом. Мама йшла на поправку, бо тепер з’явились гроші аби купити дорогі медикаменти. Після розлучення пройшло півтора року, і тепер я бачу, як виглядає щаслива і самодостатня жінка!