Зі своїм чоловіком я почала зустрічатись на четвертому курсі. Згодом він зробив мені пропозицію, я від нього завагітніла, а потім, грубо кажучи, мене викинули на вулицю. Та почну розповідь з самого початку.
З Михайлом я познайомилась коли ми святкували Новий рік. Подруга мене вмовила, щоб я не їхала додому на свята, і запросила мене на вечірку до себе. Так я й зустріла Михайла.
Зустрічались ми рік часу, як потім Михайло запропонував мені стати його дружиною. Я його дуже любила, тому й погодилась. Жити ми почали в орендованій квартирі, бо Михайло не був місцевим, а я з району. Він виріс у неповноцінній сім’ї, його виховувала лише мама, з якою ми підтримуємо стосунки й частенько їздимо до неї в гості, а вона до нас.
Як ми вже знаємо, переважно стосунки між свекрухою і невісткою дещо напружені. Вона постійно мене дорікала в тому, що я погано готую, не правильно перу і гладжу сорочки йому сину. Я старалась все це робити для нього, навіть чоботи йому щоранку начищала, та вона все одно казала, що її син ходить на роботу в непрасованих сорочках.
Але сталась біда, ми дізнались, що свекруха сильно захворіла. І це трапилось якраз перед Новим роком. Ми хотіли їхати святкувати до друзів, але наші плани скасувались. Свекруха закомандувала, щоб її син їхав до неї, а я чекала на нього вдома.
Так я й провела Новий рік на самоті. Михайло не подзвонив мені ні разу, не питав як я, хоч він знав, що я була вагітна. Коли я подзвонила до чоловіка, то він не запитав навіть чи все в мене в порядку і повідомив, що залишається жити в мами, а якщо я хочу, то можу переїхати із ним. А як я без чоловіка? Звичайно, я пішла на це.
Коли ми повідомили свекрусі, що ми чекаємо дитину, то вона відмовилась це сприймати. Вона сказала, що онуків в неї немає. А мій чоловік вирішив її підтримати. Мене ця ситуація розгубила, але все ж я вирішила для себе, що народжувати я буду.
Коли вже був шостий місяць вагітності, то чоловік сказав мені, що йому ця дитина не потрібна, а свекруха взагалі за онуку чути нічого не хотіла. Та я опинилась фактично викинута на вулицю. Якраз у той час я вже закінчила навчання в університеті, але на роботу не встигла влаштуватись ще, та й підробітку не було, весь свій час я приділяла піклуванню про свого чоловіка.
Я подзвонила до своєї мами, а вона приказала мені негайно подати на розлучення і скоріш вертатись додому. Лише завдяки своїй матері я не наробила дурниць, за що я їй безмежно вдячна. Повернулась я у рідне містечко, там і народила сина, і влаштувалась на роботу. Колишній чоловік платив аліменти, але з сином спілкуватись не хотів, мало того, він навіть бачити його не бажав.
Через два роки я зустріла прекрасну людину. Ми зустрічались і невдовзі одружились. Через три роки мені зателефонував невідомий номер. Я здивувалась, коли впізнала голос свекрухи. Вона почала питати за внука, питала як живемо, і чи не планую повернутись у місто.
А я й не знала, що мені їй відповісти. Тоді я почула плач. Свекруха розповіла, що її син Михайло женився вдруге і вони зараз живуть в неї вдома. Невістка взагалі лінива, нічого не допомагає по дому, не вміє готувати, взагалі зневажає нею.
Жінка благала мене аби я повернулась, казала, що вона ще такої доброї й турботливої дівчини не зустрічала. Та знаєте, коли я згадала як мене викинули вагітну на вулицю, то ніякі її слова мене ні каплі не розчулили. Я їй спокійно відповіла, що у мене почалось нове життя, і я щаслива. Я сказала їй, що якщо вона хоче, то може приїхати навідати онука. Я не тримаю ні на кого зла, але й підтримувати якісь контакти із колишніми« родичами» не хочу й не буду.