Серце Валентини Василівни було важким від горя і розчарування. Вона подолала довгий шлях до будинку свого сина, сподіваючись бути корисною і провести час з улюбленою онучкою Вікою. Оскільки в невістки світлани була хороша високооплачувана робота, вона вирішила вийти на роботу раніше закінчення декрету. Онучці було тільки 2 роки, в садочок її пошкодували віддавати через часті застуди. Тоді Дмитро запропонував, щоб йог матір приїхала з села і гляділа Віку . невістці така ідея не сподобалася, бо вона хотіла, щоб цю місію виконала її рідна матір. Світлана вирішила діяти хитрістю…
Сидячи на вокзалі на самоті в очікуванні автобуса, який рідко ходив, бабуся роздумувала над подіями, що розгорнулися. Вона з нетерпінням спакувала валізи, прагнучи допомогти синові і бути поруч з онукою. Зібрала гостинці з села, молочні продукти, курятину та кролятинку, мед та солодощі. Але коли вона приїхала , Світлана зустріли далеко не привітно. Замість подяки та вдячності, бабуся зустріла холод і зневагу.
Умови для ночівлі, які запропонували Валентині Василівні, були далеко не найкращими. Світлана приготувала маленьку розкладачку в коморі, очікуючи, що свекруха буде спати там, поки глядітиме онучку. Дмитро в цей час був на роботі. Коли Валентина Василівна висловила свій дискомфорт і попросила спати в іншому місці, невістка зневажливо відповіла, що іншого варіанту немає. Відсутність уваги та розуміння глибоко образила свекруху.
Відчуваючи себе ображеною і зневаженою , Валентина Василівна прийняла важке рішення піти. Вона не могла змиритися з думкою, що залишиться в такому непривітному середовищі, особливо коли її власний син Дмитро, здавалося, став на бік звинувачень і неправдивих тверджень дружини.
Сидячи в автобусі, жінка на очах намагалася додзвонитися до сина, щоб пояснити ситуацію. Але він відмовився слухати, звинувативши її в тому, що вона була п’яна і спричинила неприємності. Його слова пронизали серце матері , і вона відчула себе ще більш непотрібною.
У відчаї свекруха вирішила зателефонувати невістці і благати її розповісти правду Дмитру. Вона хотіла, щоб невістка визнала несправедливе ставлення до неї і брехню, яку поширювала. Але Світлана, відмовляючись визнати будь-яку провину, відповіла подальшими звинуваченнями та образами.
Відчуваючи себе повністю розбитою і зрадженою , Валентина Василівна отримала ще один дзвінок, цього разу від Дмитра. Він отримав від дружини фотографії, які демонстрували іншу реальність, ніж та, яку описувала матір. На фотографіях була затишна вітальня з просторим диваном, а не “розкладачка” в коморі. Бабусі стало зрозуміло, що Світлана навмисно маніпулювала ситуацією, виставляючи її нездатною доглядальницею.
З розбитим серцем і підірваною довірою бабуся прийняла тверде рішення більше не звертатися до своїх дітей . Правда була на її боці, але без доказів вона знала, що не зможе переконати їх в обманних діях Світлани. Свекрусі було боляче усвідомлювати, що її власна невістка зрежисувала цю ситуацію на свою користь, за рахунок щастя Валентини василівни та її стосунків з сином і онукою.
Коли дні перетворилися на ночі, Валентина Василівна відчула, що її поглинає смуток. Інша бабуся, матір Світлани, перебрала на себе турботу про онучку, і свекруха відчувала себе заміненою . Самотність і туга за сім’єю важким тягарем лягли на її душі. Найбільше прикро те, що син не вірить матері…