Надія Макарівна, яку лагідно називали бабою Надею, весь день працювала на літній кухні, щоб у будинку було прохолодно. Вона консервувала помідори, огірки, варила малинове варення. Закінчуючи роботу, вона думала про свою доньку Уляну, яка приїде до неї на літні канікули. Вони неминуче сперечатимуться, як і щоліта, про важливість домашніх консервацій, коли все можна легко купити на ринку або в супермаркетах. Проте Уляна завжди їхала з баночками домашнього варення бабусі Наді.
У тихі хвилини бабуся Надя сиділа біля вікна, згадувала свою молодість, покійного чоловіка Марка і дуже сумувала за донькою. Уляна вмовляла матір переїхати до міста, щоб жити з нею, і у хвилини ностальгії баба Надя відчувала спокусу погодитися, прагнучи бути ближче до доньки. Але щось утримувало її в рідному домі, відчуття, яке вона не могла висловити словами.
Одного разу вночі, коли бабуся Надя відчинила вікна, щоб впустити свіже повітря, вона почула голоси й сварку, що доносилися з будинку сусідів. Її сусідка, Панасівна, померла, а її будинок продали новим мешканцям, які часто влаштовували вечірки та сварки. Але бабі Наді було дуже шкода їхню маленьку доньку, яка ось-ось мала йти до школи.
Цікавість привела бабусю Надю до воріт, де вона побачила молоду дівчину, яка самотньо сиділа на старій лавці. Дівчинка, яку звали Галина, виглядала засмученою. Бабуся Надя запропонувала їй розраду, запросила до хати та пригостила смачним супом та млинцями з варенням. Галина спочатку вагалася, але врешті-решт прийняла гостинність бабусі Наді. З того дня Галина стала частим гостем, знаходячи розраду в тихому і затишному будинку бабусі Наді.
Бабуся Надя дивувалася лагідній і працьовитій натурі Галини, дивуючись, як такі батьки могли виховати таку гарну дитину. Уляна та її чоловік Семен також полюбили Галину. Однак їхні візити були нетривалими, і бабуся Надя завжди прощалася з донькою зі сльозами на очах.
З часом між бабусею Надею та Галиною виникла тісна дружба. Вони проводили дні разом, робили уроки, дивилися мультфільми, ліпили вареники. Непомітно для них наближалася зима, і незабаром все навколо засипало снігом.
Одного ранку бабуся Надя прокинулася рано з наміром напекти пиріжків для Галинки. Вона зрозуміла, що потрібно купити борошна, і пішла до магазину. Там вона зустріла маму Галинки, яка виглядала байдужою до потреб своєї дитини. Бабуся Надя м’яко дорікнула їй, наголосивши на тому, як важливо дбати про добробут дівчинки.
Того ж вечора Галинка з’явилася на порозі бабусі Наді, шукаючи притулку на ніч. Галинка пояснила, що наступного ранку їй потрібно йти до школи. Бабуся Надя прийняла її в будинку і запевнила, що все буде добре. Вони не знали, що тієї ж ночі в цьому районі станеться трагедія: в одному з будинків спалахне пожежа.
Сусіди об’єдналися, намагаючись загасити полум’я, але їхні зусилля були марними. На щастя, батьки дівчинки не постраждали, і вони швидко поїхали з Галиною та її вітчимом. Через кілька днів Уляна зателефонувала мамі та повідомила, що Галинку забрали до дитячого будинку, щоб забезпечити її безпеку. Бабуся Надя витирала сльози, не знаходячи потрібних слів, щоб висловити свій сум.
На її подив, Уляна вже знала про ситуацію і поділилася своїм рішенням з мамою. Вони вирішили забрати Галинку до себе в місто, сподіваючись забезпечити їй люблячий і стабільний дім. Через два місяці необхідні документи були оформлені, і бабуся Надя, Галинка, Уляна та Семен розпочали нову главу свого спільного життя в місті, підтримуючи й піклуючись один про одного, як одна сім’я.