Мене звуть Іван, мені 37 років, а мою дружину – Тамара, їй 34 роки. Це наш другий шлюб, і в жодного з нас немає дітей від попередніх стосунків. Ми не поспішали заводити спільних дітей, оскільки були задоволені нашим життям у парі. Хоча у нас було чимало суперечок, ми не очікували, що нас чекає в майбутньому. Що, якби чергова суперечка переросла у скандал і врешті-решт призвела до розлучення? Що станеться з дитиною, яка опиниться посередині? На щастя, наша сусідка, Ганна Марківна, втрутилася і врятувала нас від тривалої нерішучості. Я народився і виріс у цьому будинку, і я привів сюди Тамару, коли ми одружилися.
У нас, та й у наших сусідів по будинку, було заведено довіряти турботу про дітей один одному. Ганна Макарівна няньчилася зі мною, коли я був малим, а натомість моя мама доглядала за її дітьми. Для нас це була нормальна домовленість. Тож коли сусідка попросила мене на кілька днів приглянути за її онуками, це не стало для мене несподіванкою, і я погодився без вагань. Тамара теж погодилася на таке імпровізоване материнство. Молодшому, Ромі, було чотири з половиною роки, а старшому, Сашку, вже шість.
Я швидко налагодив зв’язок з хлопчиками. Ми гуляли, грали в ігри, я допомагав їм вчитися читати. Тамара готувала для нас різні ласощі й стежила за тим, щоб хлопці виглядали пристойно. Я відчував, що ми стали повноцінною сім’єю. Але все змінилося, коли Ганна Макарівна не повернулася в обумовлений час, навіть до вечора третього дня… Я намагалася їй додзвонитися, але вона не відповідала. Я вклав хлопців спати, а дружина почала панікувати. Її поглинула думка про те, що вона залишилася з дітьми. Було схоже на те, що наша сусідка навмисно залишила дітей з нами. Наступного ранку вона навіть не спромоглася приготувати сніданок і замкнулася у своїй кімнаті. Ганна Макарівна повернулася наступного дня. Виявилося, що її автобус зламався, а телефон вона забула вдома. Тоді я зрозумів, що моя дружина не готова до батьківських обов’язків. Вона покинула нас з дітьми й провалила тест. Тоді я прийняв рішення подати на розлучення, і я не шкодую про це.