Мати класного керівника нашої доньки була літньою, але ще здатною подбати про себе. Однак у неї з’явилася звичка дзвонити дітям вночі та рано вранці: “Доню, прийди, я погано себе почуваю”. Дочка середнього віку мусила поспішати їй на допомогу та о 2, і о 3, і навіть о 5 годині ранку, попри те, що їй треба було йти на роботу о 8-й. Зрештою, Всесвіт сам почав натякати, що настав час переглянути цю рутину. Першим знаком стало падіння, в результаті якого донька зламала руку. Через пів року вона зламала ногу. Коли настав жовтень і донька пішла до школи, мати знову кликала її на допомогу, навіть під час зимових канікул і вночі. Як наслідок, у доньки розвинулася пневмонія обох легень, що призвело до ускладнень і, зрештою, до передчасної см3рті. Так пішла з життя прекрасна і добросерда людина, так і не повернувшись до школи після канікул.
Весь клас, включаючи мою доньку, довго оплакував її смерть. Не минуло й 40 днів після втрати першої дочки, як мати почала телефонувати другій дочці, благаючи її приїхати під приводом поганого самопочуття. Однак друга дочка відмовилася приїхати, що спонукало матір розплакатися і влаштувати сцену, вигукуючи: “Ти мене не любиш, не цінуєш, тому я просто помру!”. У відповідь дочка дала їй ляпаса, сказавши: “Моя сестра весь час приходила до тебе, а тепер її немає. Я не хочу померти раніше за тебе. У мене зранку робота, а після неї я прийду до тебе. Якщо ти зможеш додзвонитися до мене, то зможеш і сам викликати швидку!” Відтоді минуло п’ятнадцять років, а жінка досі жива. Вона не загинула без нічних візитів! Висновки робіть самі. Якщо я коли-небудь буду прикутий до ліжка, але не втрачу здібностей, я хочу, щоб мої діти помістили мене в спеціалізований заклад. А якщо я стану психічно неврівноваженим, то тим більше!
Ті, хто критикує цю точку зору, просто не розуміють, наскільки важким є щоденний догляд за літньою людиною з деменцією. Вони вважають, що сім’ї поміщають в будинки людей похилого віку тільки психічно здорових людей, які можуть подбати про себе. Коли хтось вирішує перевезти свою літню близьку людину в будинок, особливо платний, це часто є питанням самозбереження, щоб не померти передчасно, раніше, ніж його 90-річна бабуся. До того ж людині практично неможливо забезпечити цілодобовий догляд за літньою людиною, оскільки у неї є своя робота і сім’я, про яку треба дбати. Крім того, професійні доглядальниці коштують досить дорого. Однак, наше суспільство поспішає з висновками, не беручи до уваги численні фактори. Ми маємо колективне мислення, яке відстоює страждання для всіх. На жаль, дехто радше дасть людині померти, ніж помістить своїх бабусь і дідусів у будинок людей літнього віку з комплексним доглядом 24 години на добу 7 днів на тиждень.