У дитинстві ми з братом та сестрою були близькі за віком, і я часто носила речі, що діставалися мені від сестри. У той час як вона отримувала особливу увагу та ресурси, я відчувала, що мною нехтують і не помічають мене. Мої батьки інвестували гроші в її освіту, тоді як мене залишили напризволяще. Попри мої успіхи в навчанні, вони не виявляли жодного інтересу чи радості від моїх досягнень.
Низька самооцінка дошкуляла мені, заважаючи постояти за себе і добиватися справедливості. Мені вдалося вступити до престижного університету, але батьки не визнали моїх досягнень. Замість цього вони запропонували мені знайти роботу, якщо я не зможу отримати стипендію. Розчарована їхньою байдужістю, я переїхала до гуртожитку, де познайомилася з майбутнім чоловіком. Під час навчання я завагітніла, і ми з моїм партнером вирішили одружитися.
Мої батьки були категорично проти та навіть вимагали, щоб я позбулася дитини. Вони сварили мене, обзивали й відмовлялися підтримувати фінансово та емоційно. Тим часом вони купили дорогий автомобіль для моєї сестри. Попри відсутність підтримки, я народила сина, і сім’я мого чоловіка запропонувала нам квартиру. Батьки привітали мене поверхнево, мало цікавлячись моїм життям.
Минув час, син підріс, і у нас з’явилася ще одна дитина. Моє життя налагоджувалося завдяки підтримці чоловіка і турботі його родини. Тоді моя мати знову звернулася до мене, повідомивши про майбутнє весілля моєї сестри й попросивши взяти кредит, щоб оплатити його. Я відмовився, і моя мати відреклася від мене, заявивши, що у мене більше немає сім’ї.
Тоді я вирішила, що настав час самоствердитися і поставити все і всіх на свої місця. Я досить натерпілася зневаги та несправедливого ставлення, і я маю люблячу сім’ю, яку створила зі своїм чоловіком і дітьми, усвідомлюючи, що справжня сім’я – це тенета любові й турботи, а не кровна спорідненість.