Коли старенька бабуся занедужала, то побачила, що у неї навіть хліб вдома закінчився. Вона все думала, як же їй піти й попросити у сусідів шматок хліба, а потім все ж вирішила, що й без хліба поїсть той суп, не так ситно, але краще ніж з такою допомогою…
В бабусі уже не перший раз така ситуація, декілька місяців назад стара знову занедужала і прийшла до сусідки попросити аби та купила їй хліб і молоко. З самого ранку до пізньої ночі пенсіонерка чекала дзвінка або стукоту у двері. Так і не дочекалась, думала, самій сходити до неї, але не була спроможна. На другий день сусідка принесла їй і молоко і хліб, але бабуся зрозуміла, що вчорашній день спокійно прожила й без цього.
Для бабусі це стала ніби то гра, бабуся хотіла довести собі, що вона сильна і незалежна і буде жити без чиєї не будь допомогти. І так одна ситуація зробила її життя дещо цікавішим і простішим…
Два місяці назад, у пенсіонерки вкрали гаманець з місячною пенсією, тому на те, що в неї залишилось у кишені, вона купила трохи борошна, цукру і дешевий чай у пакетиках. Так, вона б могла подзвонити своїм дітям чи внукам і попросити їх про допомогу, але так би тоді вона програла свою власну гру. Так старенька і прожила місяць, то локшину якусь зробить, то коржики. Навчилась економити, використовувала один пакетик чаю декілька разів.
Діти бачили, що їх старенька мати сильно схудла за останній місяць, вони переживали за неї, але та все одно не просила у них ніякої допомоги, не хотіла стати для них тягарем. Боялась, що буде ще їм щось винна, а так простіше зводити кінці з кінцями й ледь доживати…
Жінка так ціле життя прожила, не просячи ні у кого допомоги, і дітей вона своїх навчила так само: не просіть ні у кого допомоги, бо будете нести за це вину до кінця свого життя.
