Єдине, що в мене асоціюється з моїм батьком – cвapкu, kpuku, ckaндaлu. Ми жили бідно. Мама працювала до пізнього вечора, щоб заробити на хліб, а батько тим часом лише шукав приводу для сварок. Якось ми пішли на ринок за овочами. Продавець пожартував з мамою, і ми засміялися. Батько ж глянув на матір кам’яними очима й нічого не сказав.
А вдома був справжній скандал. Він кричав так, що чули всі сусіди. Пізніше він вдарив маму. Опісля трапився ще один випадок. Батьків колега жартома сказав, ніби я зовсім не подібна на тата. Я і справді ззовні подібна на матір, від батька мені нічого не дісталося. Мені на той час було 12. Тато пішов із сім’ї, сказавши, що мама нагуляла мене.
З того часу в нас майже не залишилося грошей навіть на їжу. Батько не платив аліментів. Мама ж не хотіла вступати з ним у судові чвари, тому викручувалася сама. Мамі довелося знайти ще одну роботу. Під час навчання у школі я вклала всі свої старання, щоб вступити до університету. Пізніше мені вдалося знайти роботу.
З часом я вдало вийшла заміж та нарешті змогла допомагати матері. А недавно я отримала повідомлення. Воно було від мого тата. Він написав, ніби хоче відновити наше спілкування. Я ж не знаю, як мені бути. Дехто радить мені таки зустрітися з ним, поговорити. Я, чесно кажучи, не особливо горю бажанням. Мені досі згадується момент, коли батько пішов від нас. Для мене він чужа людина. І приємних спогадів не викликає. Мамі я вирішила поки не говорити про те повідомлення. Не знаю, що робити.