Я зустрічалася зі Степаном три роки, коли він запропонував мені жити з ним, що означало переїзд до його батьків. Після того, як ми одружилися, все пішло шкереберть.
Моя свекруха постійно звинувачувала сина в моїх вчинках, що призводило до непорозумінь і конфліктів. Вона ставила під сумнів мої рішення, чи я працюю, чи сиджу вдома. Одного разу в неділю ми хотіли поспати, але вона увірвалася в нашу кімнату і почала сварити нас за те, що ми ще не встали. Степан намагався нас захистити, але вона наполягала, що це її дім і вона має право ним керувати.
Не здужавши більше терпіти цю ситуацію, Степан вирішив того ж вечора шукати квартиру для оренди. Ціни були високі, але у нас не було іншого вибору. Як тільки ми переїхали, все почало налагоджуватися.
Пізніше ми пригледіли земельну ділянку, але нам не вистачало 100 тисяч на свердловину. Ми звернулися по допомогу до батьків Степана. Мій рідний батько помер, коли я була зовсім маленька, і мама, яка живе в селі, виховувала двох моїх молодших братів.
Ми почали будувати будинок з нуля, і в процесі я натрапила на документи, які свідчили про те, що ділянка зареєстрована на ім’я моєї тещі. Я була шокована і сказала про це Степану. Він спокійно пояснив, що це лише формальність, оскільки мої батьки внесли гроші, а потім передали право власності нам.
Я не повірила цьому поясненню і попросила свекруху покинути наш дім. Місяць ми жили окремо, але Степан пообіцяв все виправити й переконав мене дати нашим стосункам ще один шанс. Через кілька місяців я дізналася, що вагітна, здійснилася моя давня мрія.
Дізнавшись новину, я відновила контакт зі свекрами, але їхня поведінка не змінилася. Вони продовжували дзвонити й запрошувати нас до себе, щоб побачити дитину, попри моє прохання залишитись на самоті. Моя свекруха ще більше підживлювала напругу, що призводило до дрібних суперечок між мною і Степаном. Я нагадувала йому про невиконані обіцянки та погане ставлення з боку його родини.
Тоді стався переломний момент. Моя свекруха зв’язалася з моєю матір’ю та обговорила можливість переоформити будинок на нас, але мою матір попросили відмовитися від половини вартості будинку. Коли вона відмовилася, свекруха розкритикувала мене, звинувативши в тому, що я не вмію працювати й ні до чого не докладаю зусиль.
У той момент я зрозуміла, що ми ніколи не зможемо порозумітися, оскільки гроші, здавалося, диктують їм життя. Прийшов час розірвати ці стосунки. Мені не потрібно було, щоб хтось диктував мені, як я маю жити. Я вирішила жити для себе, а не для суспільних очікувань.
Я не шкодую про своє рішення. Я знаю, що можу забезпечити себе і свою дитину. Мій чоловік, швидше за все, продовжить жити з матір’ю.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила жінка?
Дії жінки можна розглядати як спосіб поставити на перше місце власний добробут і незалежність, враховуючи складні обставини та напружені стосунки з родичами. Ситуація кожної людини є унікальною, і рішення, яке вона прийняла, ґрунтувалося на власній оцінці того, що є найкращим для неї та її дитини.