Того дня було перше квітня. У Світлани був вихідний. Поки чоловік зранку пішов на роботу, жінка вирішила прибрати в хаті, а згодом надумала влаштувати для нього якийсь розіграш. Вона наперед уявила вираз його обличчя.
До обіду Світлана приготувала їсти, поскладала речі та замела в хаті. Вона довго думала, як би це розіграти чоловіка, але нічого розумного їй не приходило в голову.
Подруга порадила написати Ростиславу любовне повідомлення, а опісля сказати, що воно адресувалося не йому. Однак Світлана відкинула цю ідею. Адже чудово знала свого ревнивого чоловіка. Новина про вагітність також була не дуже доречною. Пара живе удвох вже чотири роки, і, на превеликий жаль, з дітьми в них поки що не дуже складається. Тож вона не хотіла зачіпати болючу тему.
Світлана сиділа та думала, як раптом хтось подзвонив у двері.
Вона відчинила та побачила перед собою молоду дівчину.
– Вам кого? – здивовано запитала Світлана.
– Ви Світлана, так? Я хочу, щоб ви знали – ваш чоловік зраджує вас зі мною.
Світлана стояла та не могла второпати, що ж відбувається.
– Відпустіть його. Він вас давно не кохає. Просто з вами із жалю…
– Це що, мій чоловік так вирішив наді мною пожартувати? Нормально…
У Світлани ніколи й думки не виникало про зраду з боку чоловіка.
– Чому пожартувати? Я вас не обманюю.
– Ну, по-перше, дітей у нас немає. По-друге, мене нічого жаліти. У мене робота, я щаслива та здорова.
– Але ж він сказав, ніби у вас двоє маленьких дітей і вам важко одній справлятися…, – здивовано мовила дівчина.
– Ну все, досить. Ваш жарт не вдався. Можете іти.
Тоді та дівчина взяла з сумочки телефон та почала показувати “веселі” повідомлення та фотографії, на яких був чоловік Світлани. По датах фотографії й справді збігалися з уявними чоловіковими “відрядженнями”.
Світлана мов у воду канула. Вона не знала, як себе поводити. Її чоловік справді завжди був уважним та не викликав ані найменших сумнівів. А виявилося ось як…
– Стривайте, мені потрібно все обдумати…Ви поки присядьте, – сказала Світлана.
Вона метушилася по хаті, а потім мовила:
– А знаєте, якщо він дійсно вас кохає, забирайте. Ходімо, зберемо його речі.
Під час збирання Світлана відчувала себе полегшено та безтурботно. Вона поцікавилася матеріальним становищем коханки.
Виявилося, та планувала жити в їх будинку.
Коли речі вже були складені, на порозі з’явився чоловік Світлани.
– Що тут відбувається, – здивовано запитав той.
– Я подаю на розлучення, – відповіла Світлана.
У її голосі не було ні каплі сумніву.
– Як це? Я до тебе з квітами, а ти на розлучення подаєш.
– А квіти їй подаруй, – і Світлана показала на дівчину.
Чоловік аж рота роззявив.
– Ну все, досить. Поверни мені ключі від машини та квартири, і можеш починати нове безтурботне життя. До речі, таксі вже чекає. Так сказати, подарунок на прощання. Щастя вам.
Коханка стола сама не своя. Вона точно не очікувала, що квартира та автомобіль – власність Світлани, яку їй подарували батьки.