Віталій Миколайович приходив додому раніше за дружину, постійно скаржачись, що вона нічого не робить по господарству. Він стверджував, що все готує і прибирає, часто застаючи кухню в безладі й з мінімальним запасом їжі. Скаржачись на своє життя, він вважав, що всі фінансові тягарі він несе один, а його дружина, Марина Антонівна, не робить жодного внеску, хоча працює на двох роботах.

Віталій Миколайович приходив додому раніше за дружину, постійно скаржачись, що вона нічого не робить по господарству. Він стверджував, що все готує і прибирає, часто застаючи кухню в безладі й з мінімальним запасом їжі. Скаржачись на своє життя, він вважав, що всі фінансові тягарі він несе один, а його дружина, Марина Антонівна, не робить жодного внеску, хоча працює на двох роботах.

Насправді ж Марина Антонівна працювала не покладаючи рук, оплачуючи комунальні послуги, купуючи продукти, засипаючи онуків подарунками. Попри її старанність, Віталій Миколайович залишався незадоволеним. Коли Марина Антонівна зламала ногу і на два тижні потрапила до лікарні, її чоловік зрозумів справжню цінність зусиль дружини.

За відсутності Марини Антонівни в домі панував хаос, і Віталік Миколайович насилу справлявся з повсякденними справами, йому було важко впоратися навіть з оплатою рахунків за продукти. Нарешті він зрозумів, наскільки важливими були фінансові внески дружини, і йому стало соромно за те, що всі ці роки він звинувачував її в їхніх бідах.

Сповнений докорів сумління, Віталій Миколайович зателефонував дружині в лікарню, висловивши свою стурбованість і каяття. Він вирішив зварити їй бульйон і пообіцяв незабаром відвідати її. Він щиро перепрошував за свою несправедливу критику і визнав, що фундамент їхньої сім’ї тримався не тільки на ньому, але й на незамінному внеску Марини Антонівни.