Було не легким рішенням для батьків віддати малого Миколу до дитячого будинку, але обставини змусили їх це зробити, оскільки забезпечити двох дітей фінансово вони не зможуть. Так і прийняли рішення, щоб молодшого віддати, а старшого залишити. Адже молодший ще не так все розуміє, а от старший вже більш свідомий хлопець.
- Ми тебе скоро заберемо, наш хлопчику, тільки треба трішки зачекати. Поводь себе чемно! – сказала наостанок мама і поцілувала сину у щоку.
Перші три роки батьки приїжджали, часто привозили щось смачненьке, навіть могли на вихідні взяти додому, та коли хлопчику вже було 11, то рідні почали все рідше з’являтись, а потім він їх і не бачив взагалі, тоді він і зрозумів, що залишився від у себе сам.
Хлопчик швидко розвивався, був дуже розумним тож і почав вкладати усі сили лише в себе. Почав займатись спортом, читав багато пізнавальних книг, знайомився з однолітками та добре вчився. Він дуже мріяв вступити у престижний університет. Вчителі всі нахвалювали Миколу за його старанність, тож так все й вдалось йому, уже на четвертому курсі університету його запросили працювати в елітну фірму.
Керівник ні на мить не сумнівався у здібностях хлопця, тож вже за кілька років Микола зайняв його місце.
Микола батьків практично не згадував, весь час намагався перемикатися на якісь заняття, адже вони теж колись про нього забули. І тут батьки згадали за Миколу і з’явились за стільки років у його житті.
Підказали їм як знайти Миколу викладачі з дитячого будинку, адже вони підтримували зв’язок із ним. Батьки почали просити вибачення у хлопця, як виявилось, старший син вліз у погані справи, і тепер уся сім’я в боргах. Їм навіть жити уже немає де, бо він заклав їхню хату також.
Тому й прийшли до молодшого сина просити про допомогу, щоб знову стати сім’ю як колись, коли йому ще п’яти не було. Але вони помінялись місцями, зараз замість дитини яка плаче, і проситься додому, стоять батьки, які плачуть, бо хочуть гроші, а тепер замість батьків, яким було у свій час байдуже на хлопця, стояв безжалісний Микола.
Ні, він не прогнав їх. Дав їм немалу суму грошей аби ті погасили борги й попросив одне, аби ті більше не з’являлись у його житті ніколи.
Всі мрії й надії маленького Миколи про щасливу сім’ю загинули давно, у дитячому будинку, коли він святкував своє народження наодинці.