Коли я одружувалася вперше, то була молодою та дурною, от і не розуміла, що з людиною пожити потрібно, а не тільки на любов надіятися. От і сталося так, що ми розлучилися, бо у побуті зжитися не змогли. Колишній чоловік поставив мене перед фактом, що я недостатньо добре готую та прибираю, тому він знайшов собі справжню господиню. Звісно, переживала я наше розлучення довго й болісно й обіцяла собі, що у наступних стосунках все буде інакше.
Минуло кілька років відтоді, як я розлучилась, довго не могла знайти «свого» чоловіка. Мені уже було 30, коли я познайомилась з Миколою. Він був трохи старший за мене, теж розлучений, між нами не було сильного кохання, проте нам було добре поруч, тому й вирішили зійтися.
Після цього я почала втілювати свій давнішній план «ідеальної жінки». У домі завжди панувала ідеальна чистота, чоловік ходив у всьому ідеально випрасованому, мовчу вже про те скільки сил та часу я витрачала на приготування різних страв. Та й себе старалась не запускати, аби чоловік дивився й бажав лише мене. Окрім цього постійно читала літературу про стосунки чоловіка з жінкою, тому й хвалила свого Миколу постійно і довіряла йому.
Мої подруги намагалися мене зупинити, говорили, що від такої ідеальності та постійного потакання, Микола лише й буде користуватися мною, адже скоро сам нічого не зможе зробити, навіть шкарпетки знайти. Я на їхні слова не зважала, адже який дурень покине дружину, яка так про нього турбується?
З того часу минув рік, я допомагала Миколі зібрати його речі. Того вечора він повідомив, що у нього з’явилась інша і він покидає мене. Серце розривалось, проте я мовчала, сцени не влаштовувала, чим вони тут допоможуть?
Попрощалась з Миколою побажаннями щастя в особистому житті, а тоді набрала найкращу подругу й почала ридати
Через пів години. Оля вже була поруч, наливала винна й мовила: «А ох, я так довго чекала, коли та мавпа піде від тебе! А то виліз на шию і лапки звісив, хоч нарешті поживеш для себе! І не плач, нікого ти не втратила!»
Ми ще з подругою довго говорили, а толі заснули.
Я й забула її слова про те, що Микола до мене ще на колінах приповзе. І він таки приповз… Просив пробачення, казав, що щось його одурило, благав дозволятися повернутися. Вважайте мене дурною, чи сліпою, а я таки дозволила.