Раніше я думала, що вірити в сни-це цілковита нісенітниця. Але одного разу мені наснився сон, який не залишив мене байдужою. Цього разу він стосувався моєї покійної тітки Галини , яка відійшла у засвіти декілька років тому. Уві сні вона з’явилася переді мною, її обличчя сяяло і було сповнене життя. вона говорила зі мною так, нібии ми вели реальну розмову, висловлюючи свої тривоги й занепокоєння.
Тітка Галина розповіла мені про будинок, який вона залишила мені в спадок. З ним було пов’язано стільки приємних спогадів, і вона боялася, що він зруйнується, якщо про нього ніхто не подбає. Вона просила мене поїхати в село й навести там порядок.
А й справді, за роботою та родиною я забула про його догляд.Коли я прокинулася наступного ранку, цей сон не давав мені спокою. Я не могла позбутися нагальності та глибокого почуття відповідальності, яке я відчувала за прохання тітки. Вирішивши вшанувати її пам’ять , я зібралася в село, щоб перевірити в якому стані будинок.
Я зібрала свої речі й вирушила в дорогу, відчуваючи суміш хвилювання і трепету. Дорогою до села, де тітка Галина провела своє дитинство , я побачила гарну церку. Зайшла всередину й поставила свічку за душу покійної тітки. Потім я пішла на кладовище, залишила квіти на могилі тітки.
Проходячи між надгробками, я помітила літнього чоловіка, який з великою турботою і відданістю доглядав за сусідньою могилою. Підійшовши до нього, я представилася і розповіла про мету свого візиту.
Цим чоловіком виявився однокласник тіттки Галини, дідусь Євген. Літній чоловік розказав, що періодично косить територію навколо хати й город, але сили вже не ті , а для хати потрібен господар.
А ще розказав, що будинком цікавилася родина переселенців, вони хотіли попроситися пожити в цій хаті на деякий час. В свою чергу обіцяли привести будинок в порядок і посадити город. Тоді я прийняла важливе для себе рішення-віддати цей будинок на потреби цієї родини.
Минули місяці, і перетворення були вражаючими. Будинок повернув собі колишню славу, зі свіжопофарбованими стінами, відремонтованими вікнами і гарно доглянутим садом. Мої очі сяяли радістю і вдячністю, коли я побачила будинок, відновлений до колишньої пишноти. Треба вірити в сни…