Моя сусідка Ганна Павлівна, дуже добра людина. Завжди прийде на допомогу, дітей мені інколи доопомає глядіти. А які пироги вона пече, просто райська насолода. Я часто співчуваю їй , бо вона рано овдовіла так і не знайшла свого щастя. має єдиного сина Тараса, який матір провідує дуже рідко. А останнім часом взагалі переїхав до Польщі.
Там познайомився з дівчиною-українкою, вирішив одружитися. Матір, ясна річ, в таку далеку дорогу не поїде…
Ганна Павлівна не могла змиритися з тим , що не зможе бути присутньою на весіллі свого сина. Вирішивши зробити йому великий подаруунок – оформити договір дарування квартири.
Я відверто поговорили з сусідкою, висловивши своє занепокоєння. Я порадили їй не поспішати з таким рішенням, пояснивши, що квартира з часом перейде до нього так чи інакше. А Тарас її хлопець чесно кажучи ненадійний. Безліч разів пробував відкрити свою справу, продавав щось, кредити брав.
Ще квартиру продасть разом з вами!
Натомість я запропонувала позичити їй необхідні кошти для більш вагомого подарунка.
Але Ганна Павлівна не прислухалася до наших порад. Того ж дня вона попрямувала до нотаріуса.
Наступного ранку сусідка знову завітала до нас, цього разу з проханням про позику. Розпалена цікавістю, я поцікавилася її рішенням щодо квартири. На мій подив, вона повідомила, що передумала.
“Чому?” – запитала я.
Вона розповіла, як довірилася нотаріусу, описавши свою ситуацію. У відповідь він поставив питання про наявність у неї гаража або дачі. Коли вона відповіла негативно, він порадив їй придбати його. За його словами, саме там вона могла б провести свої останні роки, убезпечивши себе від ризику залишитися без даху над головою. Нотаріус засипав її розповідями про наївних людей, яких спіткала така доля. Ну або в кращому випадку потрапили в будинок для людей похилого віку.
Зрештою,я позичила гроші на весільний подарунок. Ми щиро сподівалися, що це принесе щастя молодим. Однак було зрозуміло одне – більше не було причин боятися за добробут сусідки що вона може опинитися на вулиці.