Минуло 5 років з моменту, як мене покинула дружина…
Перші місяці я переживав це дуже важко, не хотів ні бачити, ні чути про неї, тому й з її родичами обірвав всі зв’язки, а потім охолонув і зрозумів, що вони до цього не причетні й люди непогані, тому продовжував з ними спілкуватися, як зі знайомими.
Одного дня вже не моя Галя заявила, що вже давно кохає іншого, тому йде від мене.
Після цього вона більше не з’являлась у моєму житті і я не шукав способів зв’язатися з нею, проте з її родичками так зробити не можна було. З її татом, моїм колишнім тестем, ми працювали у сусідніх офісах, тому часто бачилися. Він до мене добре ставився, інколи просив допомогти щось у телефоні розібратися, або комп’ютері, я ніколи не відмовляв, хоча й одного разу поцікавився, чому він не попросить допомоги у доньки. Він сказав, що вони надто рідко бачаться, адже всю себе вона віддає новому чоловіку. Після цього більше я про неї нічого не запитував. Спочатку я уникав тестя, адже він був мені прямим нагадуванням про доньку, проте час чудово лікував мої рани та згодом я сприймав його лише як знайомого.
З часом я почав вбачати у холостяцькому житті свої плюси. Перш за все я почав сам для себе готувати й шукати ті страви, які подобаються мені найбільше, виявилось, що я непоганий кухар. Також я почав проводити вільний час так, як мені хотілося і навіть відкладав гроші на машину. І дійсно через 3 роки я таки купив собі машину, хоча ще у шлюбі мені здавалось це неможливим. Після такої грандіозної покупки я зрозумів, що весь цей час більше не сумую за дружиною, що я знову щасливий і на самоті з собою.
Одного разу я йшов з магазину до машини. На вулиці була справжня злива від якої не можливо було сховатися і я помітив жінку, яка стояла неподалік на зупинці та промокла до нитки. Я вирішив, що підвезу її, адже ніхто не має бути у таку погоду на вулиці. Я зупинився її та запропонував підвезти. Вона радо погодилась і промовила: «Дякую вам велике! Я і подумати не могла, що ще у світі залишилися такі чудові чоловіки!». Мені було дуже приємно таке почути, адже від своєї колишньої дружини я чув лише докори.
По дорозі ми познайомилися. Красиву жінку звали Дарина, вона жила у моєму районі, тому я довіз її до дверей і допоміг донести пакети з продуктами, а після ми обмінялися телефонами. Того ж вечора я запросив її на побачення. Після кількох зустрічей ми почали зустрічатися.
Одного дня ми з тестем одночасно вийшли з офісу і він попросив підвезти його, я не став відмовляти, адже мав можливість та й колишні рани давно загоїлися. Тоді він побачив у мене у бардачку жіночу помаду, засміявся та запитав: «Ти що вирішив тепер жінкою бути?»
– Ні, це моя наречена залишила – відповів я.
– Яке ще наречена?
– Моя, її звуть Дарина… – не встиг я закінчити, як колишній тесть мене перервав.
– Ах ти, жеребець! Я то думав, що ти мою донечку чекаєш! Вона ж уже розлучилась, про тебе знову питає! А ти он з іншою! Зупини машину, не хочу я тебе більше бачити!
Минуло більше як місяць, а колишній тесть навіть голову від мене відвертає, невже він справді думав, що я чекаю, доки його донька нагуляється?!