Є чимало душевних історій про возз’єднання через багато років. І ця одна із них. Батько Анастасії пішов із сім’ї, коли дівчинці було чотири роки. Мама сама поставила доньку на ноги, та все ж відсутність повноцінної сім’ї позначилося на дівчині. Анастасія змалечку старалася у всьому допомагати мамі, шукала підробіток, адже годувальника в домі не було. Через це дівчина майже не мала друзів, не ходила гуляла та росла замкнутою в собі.
І лише як мама вийшла на пенсію, Анастасія змогла присвятити собі хоч трохи більше часу. Вона познайомилася з хлопцем. За певний час вони познайомилися з батьками. А згодом Андрій зробив Анастасії пропозицію. Планували пишне весілля, про яке змалечку мріяла Настя. Коли прийшлось складати список гостей, Анастасія задумалась про те, чи запросити свого рідного тата.
От тільки в дівчини не було ні його адреси, ні номера телефону. Тоді Андрій порадив Анастасії віддати запрошення дядькові, рідному братові її батька. Він точно б мав знати, куди його надсилати. І ось, через безглузду помилку, Анастасія запізнювалась в РАЦС. На вулиці падав дощ. Вона накинула пальто на сукню та вибігла з дому. Як раптом помітила автомобіль, біля якого стояв її тато. Дівчина, не роздумуючи, сіла в машину. Вона всю дорогу плакала. Адже стільки часу чекала на цей момент…Мабуть, їм багато треба обговорити.