Молоді люди часто ігнорують зауваження чи повчання старших, і потім самі через це страждають. Але не тому, що старші мали рацію, а тому що кожен по-різному до них ставиться.
Після останнього візиту батьків моєї дружини, я був дуже розлючений. Вони стали нас переконувати, що поки наш син ще малий, ми повинні переїхати жити до них у село. Мовляв, вони допоможуть нам з дитиною, адже ми ще юні й самі точно не справимося. Я не погодився на їх пропозицію, і ось що сталося.
Я все життя жив у місті, батьки особливо не приділяли мені часу, спочатку в мене була няня, а згодом мене віддали в садочок. І нічого, виріс, як і всі. Я часто зустрічаю свою няню в місті, ми досі згадуємо, яким я був бешкетником.
Маму з татом я бачив лише ввечері, вони увесь час працювали, щоб забезпечити мені достойне майбутнє. Зате я закінчив навчання у престижному вузі, мав дорогий одяг, телефон. Пізніше я зустрів Лілю. Ми одружилися.
Гадаю, якщо двоє свідомих людей прийняли рішення одружитися, то можуть прийняти рішення, де і з ким їм жити. Але мої теща з тестем, схоже, мають іншу думку стосовно цього. Вони завжди були поруч з Лілею, допомагали їй у прийнятті рішень. Її матір жодного дня ніде не працювала, а тато все життя перебивався підробітками. А тепер вони вирішили, що дочка без них не справиться.
Я пояснив їм, що в селі ми жити не будемо і самі справимося з дитиною. Ми обоє дорослі люди та готові нести відповідальність за нашу дитину. До них час від часу ми приїжджатимемо, щоб вони мали змогу побавити онука, але жити з ними ми категорично проти.
Тоді теща з тестем заявили, що не збираються більше до нас приїжджати. Ліля не знала що їм на це відповісти. З одного боку це батьки, вони хочуть тільки краще, а з іншого – якщо вона дійсно для них дорога, то вони дадуть доньці можливість самостійно приймати рішення. Тим більше якщо це стосується нашої дитини.
Мої батьки дуже здивувалися, дізнавшись про пропозицію жити в селі. Чому ж це ми маємо не впоратися? Ми були готові до батьківства, тож знаємо, як нашій дитині буде краще. Здається, теща з тестем ніколи не дозволять Лілі самостійно приймати рішення, і вона завжди буде для них дитиною.
Згодом між мною та дружиною справді почалися непорозуміння. Ліля боялася нашкодити дитині, тому вона щоразу телефонувала до мами та запитувала поради, як годувати, чим купати, як правильно вкласти дитину спати. Дружина звикла у всьому радитися з батьками, тож тепер їй і справді нелегко приймати будь-які рішення. Запропонував їй найняти няню – відмовилася. Допомогу моєї мами також не сприймає. Так і живемо…