Недавно до мене зателефонувала мама. Ми довго з нею розмовляли. Вона майже щодня телефонує до мене, ми можемо говорити з нею годинами. Та цього разу вона завела розмову про ремонт, який вони з татом надумали розпочати. Я вже три роки живу окремо від них. У нас з чоловіком росте дворічна донечка. Квартира, в котрій ми живемо, орендована. Але ми потрохи відкладаємо кошти на власне житло. Згодом я зрозуміла, що зробила велику помилку, розповівши мамі про наші заощадження на квартиру.
“Ти казала, що у вас з Романом є певні заощадження. Ми з татом порадилися та вирішили, що ви б могли оплатити нам частину ремонту“. Мамина заява була мені геть не до вподоби. По-перше, яка мені користь з їх ремонту. Від того, що ми з чоловіком вкладемо кошти в ремонт їх квартири, покупка нашого житла не стане швидшою. По-друге, з батьками ще живе мій молодший брат. Він закінчує четвертий курс, і не зважаючи на це, Володимир жодного дня ніде не працював. Хай батьки живуть ще довго та будуть здоровими. Але рано чи пізно настане момент, коли нам з братом доведеться ділити квартиру. Як тоді бути з грошима, витраченими з нашого боку на ремонт.
Я зробила спробу пояснити це мамі. Її мої слова дуже обурили. “Ми ще живі, а ти вже ділиш нашу квартиру. Не так ми тебе виховували.” Мама ще довго сварилась та не давала мені слова сказати. У той день ми нічого не вирішили. З того часу мама перестала відповідати на мої дзвінки.
Ця ситуація дуже мене розлютила. Сумно, що ми з батьками посварилися через гроші. Минув тиждень, я знову пішла до мами з татом. Але матір далі продовжила звинувачувати мене в невдячності. Не знаю, як мені бути. Мій чоловік однозначно проти того, щоб ми вкладали будь-які гроші в ремонт квартири моїх батьків. Нам треба думати про власне житло.