Ще з дитячого садочка Мирослав мріяв одружитися з Соломією. Однолітки часто називали їх нареченими. Коли вони підросли, Мирослав взяв на себе роль захисника, піклуючись про неї, як старший брат, попри те, що вони були одного віку. Після закінчення школи він переїхав до столиці, де врешті-решт одружився. На жаль, його шлюбне склався через матеріалістичний характер дружини та її прагнення до багатства, що призвело до розлучення вже через пів року.
Під час святкового візиту до села Мирослав приїхав один, що спонукало його батька пожартувати про те, що він скоро втратить свою наречену. Збентежений Мирослав поцікавився весільними планами Соломії та дізнався, що вона справді виходить заміж за чоловіка з міста. Мирославу стало шкода її, особливо після того, як він дізнався, що чоловіка бачили з іншою дівчиною, що змусило Соломію розплакатися і поділитися новиною з батьками, які, на жаль, не повірили їй і відмовилися скасувати весілля. Ситуація викликала скандал на все село.
Глибоко засмучений, Мирослав вирішив взяти справу у свої руки. Він розшукав Катю, близьку подругу Соломії і його, яка працювала в РАЦСі. Катя розповіла йому всі подробиці прикрої ситуації. Виявилося, що Соломія передумала виходити заміж за хлопця з міста, але її батьки були категорично налаштовані на весілля.
Вирішивши допомогти Соломії, Мирослав звернувся до Каті з проханням посприяти в організації їхньої таємної зустрічі. Під покровом темряви вони зустрілися, і Соломія зі сльозами на очах шукала розради в обіймах Мирослава. У цей сердечний момент чоловік освідчився їй, і вона, на його радість, прийняла пропозицію. Цим сміливим рішенням вони замінили нареченого на весіллі, і батьки Соломії напрочуд підтримали їх, адже знали Мирослава багато років.
Таким чином, вони одружилися тієї ж ночі та щасливо живуть разом у своєму улюбленому селі вже двадцять років.