У моїй родині завжди панували радість і любов. Батьки зрідка сварилися, але це частіше затьмарювали хороші моменти. Жили ми дуже середньо. Мама часто розповідала, як після мого народження на початку двотисячних їм із батьком дуже важко жилося, доводилося працювати на знос, щоб мене прогодувати, але вони ніколи не шкодували, що я з’явилася на світ.
Жила я до своїх двадцяти з хвостиком у цілковитій упевненості, що моя сім’я така сама, як і решта – батьки всіляко допомагають мені як морально, так і фінансово з переїздом і поки я шукаю роботу після закінчення університету. Могла б іще роками чи десятками років так жити, якби не трапилося нещастя – тато потрапив в аварію, повертаючись із роботи на автобусі. У них в’їхала інша машина. Було більше постраждалих, ніж загиблих, але нашій родині дуже не пощастило потрапити в число тих одиниць, що втратили рідну людину.
Поки ми оплакували тата і не знали, як нам жити далі без нього, нам почали надходити дивні дзвінки. Ми очікували співчуття, тому на запитання про тата відповідали охоче. А потім у нашу поштову скриньку почали приходити розписки і боргові листи з банків та інших юридичних осіб. Тато десь за рік до мого народження набрався кредитів скрізь, де тільки міг. Він переховувався кілька років, але на нього знову вийшли. Ми з мамою нічого не знали, а він близько трьох років намагався виплачувати величезну суму боргу, і не зміг виплатити і третьої частини. Нам із мамою і життя не вистачило б, щоб усе виплатити, а це тепер офіційно на нас, як на його родині.
Уявлення про тата і в мене, і в мами, і в бабусь дуже змінилося. Ніхто не знав, що він на таке здатний і що приховував таку правду від нас. Найголовніше питання, яке найбільше турбує і злить маму, – куди він подів узяті в кредит гроші. Вони тоді жили дуже погано, квартиру в них купили мамині батьки, а ремонт робили за рахунок батьків тата. При цьому ні машин, ні чогось дорогого в них у ті роки не з’явилося. То навіщо тато стільки взяв і на що він витратив таку величезну суму? Напевно, цього ми ніколи не дізнаємося.