Мене звуть Ангеліна, я щаслива у шлюбі й маю чудову донечку. Одного осіннього дня, коли я гуляла з дитиною в парку, я отримала важливий дзвінок від подруги, що на мить відвернуло мою увагу від доньки. У цю коротку мить моя маленька випадково впала в холодний ставок. Охоплена панікою, я кинулася її рятувати, але перш ніж я встигла діяти, бездомна бабуся, що сиділа поруч на лавці, сміливо стрибнула у воду і врятувала мою дівчинку. Я була переповнена вдячністю і не могла знайти потрібних слів, щоб віддячити їй. Я переконала її піти з нами, і вона представилася Василиною. До кінця свого життя я буду вдячна їй за те, що вона врятувала життя моїй дитині.
Повернувшись додому, я приготувала тьоті Василині чай і запропонувала свіжий одяг, щоб вона могла переодягнутися. Саме тоді вона поділилася своєю несамовитою історією. Жінка була обманута і зраджена власною донькою, що призвело її до теперішнього життя на вулиці. У минулому вони спільно придбали дві квартири: одну для Василини, а іншу для молодої сім’ї її дочки. Однак її дочка жорстоко обманула її й втекла з чоловіком, забравши всі гроші й залишивши Василину ні з чим, бездомною і знедоленою. Тепер вона виживає, збираючи пляшки біля теплотраси в парку. Її історія мене глибоко вразила і засмутила.
Для мене було незбагненно, що дочка може так ставитися до власної матері. Я не могла бачити, як Василина живе на вулиці, тому запропонувала їй залишитися з нами. Коли чоловік повернувся додому, я розповіла йому про те, що сталося, і хоча він насварив мене за те, що я на мить втратила доньку з поля зору, він був щиро вдячний тітці за те, що вона її врятувала. Він також запрошував її залишитися з нами, але вона вагалася, не бажаючи нам нав’язуватися. Натомість ми допомогли їй влаштуватися на роботу і знайшли для неї гарний будинок для людей похилого віку. Ми часто відвідуємо її, і, здається, вона там задоволена і щаслива. Наша донька тепер має чудову бабусю, і ми вдячні за можливість допомогти людині, яка колись врятувала життя нашій дитині.