Надворі було по-літньому тепло та сонячно. Ольга прокинулася від променів сонця, які падали їй прямо на обличчя. На годиннику сьома ранку. Спершу жінка не могла зрозуміти, де вона знаходиться. Білі стіни, поруч тумбочка, на якій стояли ліки, пеленальний столик…
Згадала…Вона в пологовому будинку. Недавно народила донечку. Ще навіть чоловік не знає про цю радість. Він ще довго не побачить своєї дитини. Чоловік Ольги пішов служити. Майже місяць перед пологами. Що поробиш…
Оля простягла руку за телефоном, неквапливо набрала номер чоловіка. Довгі гудки, а потім по той бік нарешті почула його голос.
– Так, люба…
– Богдане, я хочу тоді дещо сказати. Сьогодні зранку ти став батьком. Чуєш мене?
У відповідь почула тільки мовчання.
– Любий, скажи щось.
А за мовчанням був вибух емоцій:
– Кохана, невже я став батьком?! Я тебе міцно обіймаю та кохаю. Вірю, у тебе все вийде, ти справишся. Вибач, що все так склалося. Люблю тебе! Обіцяю, ще трохи й ми обов’язково побачимось. Мрію про нашу зустріч. А скажи мені, на кого подібна наша доня? На тебе? Така ж чорненька з карими очима?
Ольга тільки посміхнулася у відповідь, сказавши, що дуже сумує.
– Як ти себе почуваєш? Як пройшли пологи? Важко? Так шкода, що мене не було поруч, – далі не вгавав чоловік.
– Все пройшло нормально. Не хвилюйся за мене. Спочатку було дуже боляче. Думала, не витримаю цього. Але тільки на груди мені поклали нашу донечку, все як рукою зняло. Такі відчуття, любий! Після того, як почула твій голос, наче вже й нічого не болить. Я так скучила за тобою, дорогий. Дуже…
– Ще декілька місяців і я приїду, моя Олечко… Приїду до тебе, кохана…
– Тільки до мене? Чуєш… У тебе є маленька Юлія. Пригадай, як ми з тобою обирали імена нашій майбутній дитині. Якщо народиться дівчинка – назвемо Юля, хлопчик – Дмитро.
– Пам’ятаю, люба, пам’ятаю. Назвемо донечку Юлею. Я такий щасливий! До зустрічі, дорогенька!
Оля відчула, як після розмови з чоловіком біль і зовсім ущух. Підійшла до дзеркала, посміхнулася. Хай виглядає вона втомленою, зате така щаслива. Це подвійне щастя, адже в неї тепер є двоє людей, яких вона любить понад усе на світі.
Тут до палати увійшла медсестра та принесла немовля. Оля притиснула донечку до грудей. Дівчатко жадібно почало шукати груди. Було боляче, але водночас так трепетно від доторку немовляти. Таке щастя охопило жінку в ту мить, що годі й передати. Ще зовсім трохи – і вони зустрінуться з Богданом. Вони обов’язково будуть разом щасливі.