– Доброго дня, хотів би сказати, що радий вас бачити, Петро Іванович, проте обставини не радісні. Ми вже звикли до того, що ваг син може погано поводитися, але ті витівки, які він зараз робить з вчителями – переходять всі можливі людські межі! – повідомив директор школи.
– Андрій Миколайович, ми ж з вами уже говорили про ті надписи та малюнки у туалеті. Син перепрошував, я також перепросив й краску купив, аби все замалювали, що ще не так?
– Ой, я вас прошу. Ми вже всі про це давно забули. Якби ж він на цьому зупинився, але ж ні! Ось нещодавно залив у лід 200 гривень, то всі наші вчителі намагалися їх дістати. А бібліотекарка навіть ногу підвернула, доки била його, а вчителька хімії зламала каблук. І що я маю давати їм якусь матеріальну компенсацію за це?!
– Я впевнений, що він не думав, що це так закінчиться. Мабуть, хотів посміятися з друзями та вчителями, а вийшло не так…
– Ну гаразд, нехай буде так, що вчителі його жарту не зрозуміли, тому поговорім про випадок з вчителькою фізкультури.
– А хіба ж там могло щось піти не так? Це його улюблений предмет! Ви й самі це знаєте.
– Звісно, але найбільше у «спорті» він любить за дівчатами підглядати, але зараз ми про інше. Ну от, ви ж знаєте, що нашій Лідії Іванівні 50 років, немолода вже, а він підбурив її сісти на шпагат, то вона як сіла, то й встати більше не змогла, щось там замкнуло. Він і ще два учні вирішили додому її віднести.
– Ой, то вони ж молодці виходить, допомогли вчительці!
– Та ви ж не дослухали! Мало того, що він її до такого довів, то ще й покинули її у такій позі просто біля квартири, бо вона ключ забула у школі, а у квартирі нікого не має. То доки вона чекала чоловіка з роботи, то встигла й заснути у тій позі! А після цього тиждень ледь ходила, ноги колом були!
– Ну, мабуть, не додумалися вони зі школи принести ключ, але ж намір був хорошим, допомогти хотіли!
– Ваш? І не додумався? До такого він завжди ласий! От тиждень тому, показовий урок малювання. Всі дітей попросили принести щось, що їх надихне на справжнє творіння. Діти щось поприносили, а ваш бовдур привів до класу справжню натурницю, яка, роздягнулась перед всім класом та комісією позаду! Ви тільки уявіть собі! Наш старенький вчитель зовсім цього не очікував, то довелось відкачувати його! Але настільки надихнувся, що зараз недоїдає, зарплату відкладає, аби тепер її особисто найняти натурницею!
Весь цей час Влад, син Петра Івановича сидів поруч та дивився у вікно, доки батько до нього не звернувся суворим тоном.
– Ну що, бовдур, розкажи-но мені, де ти гроші взяв на натурницю?
– Тату, ну що за питання? Ти ж знаєш, що я на машину відкладаю, копілка у мене є!
– Ну добре, а номер де ти взяв?
– В інтернеті їх повно, вибирай кого хочеш!
– Ой, не має про що з тобою говорити! – махнув рукою батько.
– Добре, це облишимо. Але от вчорашня подія. Ваш син приніс білий порошок в упаковування з-під прального порошку і почав його їсти перед нею, то вона так злякалась, що ледь її спіймали, свідомість втратила!
– Ну і що за порошок ти їв? Для чого?
– Та це звичайне молоко сухе, а місткість зручна, помив й засипаю туди! Добре, я вже піду – промовив син, поправляючи краватку – У мене урок через 10 хвилин, треба підготуватися.
– Йди вже, а ви татку поговоріть ще вдома з сином, а то ж ніби вчитель, інтелігент, а поводить себе, як бовдур!