У нас з братом 6 років різниці у віці, він старший за мене. Три роки тому він одружився і вирішив жити у квартирі дружини, а не з нашими батьками. Через високу орендну плату в місті це був єдиний прийнятний варіант для них. З іншого боку, я був одружений шість років, і у нас з дружиною було двоє дітей, син 6 років і донька 4 років. Моя дружина родом з Києва, тому ми переїхали туди, де й познайомилися. Моя робота також знаходилася в Києві, тож ми змогли винайняти невелику квартиру.
Згодом мій брат з дружиною вирішили винаймати більшу квартиру заради майбутнього своїх дітей, час від часу дозволяючи орендарям зупинятися в ній. Нещодавно я отримав повідомлення від батьків, що мій брат із сім’єю приїжджає до нас у гості й чекає, що я прийму їх у своїй квартирі. Хоча я був радий побачити брата після такого довгого часу, я не був удома вже чотири місяці, а моя квартира на той час була зайнята орендарями.
Після зустрічі на залізничному вокзалі ми провели день, оглядаючи місто. Це був приємний час, але мої батьки натякнули, що я повинен прийняти брата у себе, його дружину та сина, оскільки винаймати номер чи квартиру у Києві дуже дорого. На жаль, я не міг цього зробити через моїх нинішніх орендарів. За вечерею я вирішив запропонувати відвезти їх до готелю, але брат відреагував негативно, наполягаючи на тому, що я повинен звільнити для нього житло, у якому зараз живуть чужі люди
Я намагався знайти альтернативні варіанти, пропонуючи знайти хороший готель, хостел або найняти квартиру через знайомих, але вони відкинули всі варіанти. Було очевидно, що вони хочуть залишитися в Києві моїм коштом. Однак я твердо переконаний, що маю право керувати власною квартирою, яку ми заробили своєю важкою працею, і нікому не зобов’язаний таким житлом.