Мій брат змалечку був сором’язливим хлопцем. З часом нічого не змінилося. У школі він майже ні з ким не дружив, хоча Сергій був непоганим хлопцем. Через свій характер брат навіть не міг нормально познайомитися з дівчатами. В університеті в їх групі були одні хлопці. Дівчина, яка йому подобалася, через братову нерішучість познайомилася з іншим хлопцем. І хоча з особистим життям Сергієві не щастило, з кар’єрою в нього було все чудово.
Після навчання в університеті брат влаштувався на роботу, придбав собі квартиру та почав допомагати родичам. Роки минали, а він так і не зміг знайти собі достойну дівчину. Я навіть робила спроби знайомити його зі своїми подругами, але все марно. Дівчата в один голос говорили, що з Сергієм немає про що говорити, хоч він і симпатичний хлопець. Та все ж знайшлася дівчина, якій вдалось завоювати серце мого брата. Сергій просто світився від щастя.
Як на мене, краще вже залишитися одному, аніж зустрічатися з такою. Його нова дівчина працює в магазині продавцем, від попереднього шлюбу в неї залишилося двоє дітей. А ще вона без освіти та власного житла. Гадки не маю, чому брат з нею. Коли Сергій познайомив свою обраницю з батьками, мама мало не зомліла, а потім попросила гостю піти. Шкода брата. Він стільки часу був сам, а коли знайшов дівчину, вона виявилася його не достойною. Сергій відмовляється слухати батьків. Любов сліпа. Надіюся, скоро брат зрозуміє свою помилку та покине її.
Як мені його переконати?