Я добре знала про безвідповідальність мого брата, але ніколи не очікувала, що він зробить щось подібне. Він залишив свого 5-річного сина з нашими старенькими батьками, стверджуючи, що тепер у нього нове життя. Причиною цього безсердечного вчинку стала відмова його нової дружини прийняти дитину від попереднього шлюбу.
Коли перша дружина мого брата п0мерла, йому було 25 років, ми всі дуже любили й цінували її. Наталка, його перша дружина, була доброю і турботливою людиною, яка відіграла важливу роль у житті молодого Вови. Однак після її смерті він залишився сам піклуватися про їхню дитину. Ми з батьками завжди простягали руку допомоги, розуміючи, що йому важко зі всім справлятися на самоті. Я забирала його сина з дитячого садка, а моя мама доглядала за ним на вихідних. Ми всі розуміли, що Володимиру потрібно будувати нове життя.
З огляду на це, ми без вагань запропонували свою допомогу. Протягом першого року Володимир приділяв значну увагу синові й брав активну участь у його вихованні. Ми з мамою допомагали йому по господарству, готували їжу, враховуючи його щільний робочий графік. Через рік Вова повідомив нам, що знайшов собі дівчину і має намір з нею одружитися. Він запевняв нас, що вони добре знають один одного і не хочуть чекати. На жаль, виявилося, що вона не має бажання виховувати сина Володимира. Після їхнього весілля племінник почав частіше залишатися у нас. Ми розуміли, що їм потрібен час, щоб пристосуватися до нового спільного життя, тому все це приймали спокійно.
Згодом стало очевидно, що племінник практично живе з нами, і мій брат зізнався, що його дружина була проти того, щоб дитина була поруч. Він повідомив цю новину досить зневажливо, запропонувавши дитині залишитися з бабусею і дідусем, поки він зосередиться на власному житті. Хоча мої батьки продовжували виправдовувати його поведінку, я не могла прийняти таку пропозицію, особливо враховуючи вік і проблеми зі здоров’ям наших батьків. Я не могла зрозуміти, як мій брат міг покинути свою дитину і покласти такий тягар на наших стареньких батьків. Я не могла не дивуватися, чому він не розповів про позицію своєї дружини з цього приводу до їхнього весілля.
Обговоривши це питання з Володимиром, він почав стверджувати, що це не його вина, мовляв, його дружина не може порозумітися з дитиною. Він запевняв мене, що буде частіше відвідувати сина і що ситуація з часом покращиться. Однак я вважаю його поведінку абсолютно неприйнятною. Я більше не бажаю підтримувати з ним стосунки, і якщо він продовжуватиме діяти таким чином, я вживатиму заходів для того, щоб він був позбавлений батьківських прав. Я навіть розглядаю можливість усиновлення племінника, оскільки не можу бачити, як він страждає через безвідповідальність батька.